Пінон (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінон
Пінон рожевошиїй (Ducula zoeae)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Підродина: Ptilinopinae
Рід: Пінон (Ducula)
Hodgson, 1836[1]
Види
Синоніми
Myriphaga Rafinesque, 1815[2]
Carpophaga Selby, 1835[3]
Rinopus Hodgson, 1841[4]
Myristicivora Reichenbach, 1852[5]
Zonoenas Reichenbach, 1852
Globicera Bonaparte, 1854[6]
Ptilocolpa Bonaparte, 1854[7]
Pterocolpa Gray, 1855[8]
Serresius Bonaparte, 1855[9]
Phaenorhina G.R. Gray, 1859[10]
Muscadivora Schlegel, 1872[11]
Zonophaps Salvadori, 1893[12]
Compsoenas Riley, 1921[13]
Lamprura Riley, 1921
Carpophagella Strand, 1928[14]
Посилання
Вікісховище: Ducula
Віківиди: Ducula
ITIS: 177360
NCBI: 115625
Fossilworks: 370570

Пі́нон[15] (Ducula) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду мешкають в Південній і Південно-Східній Азії, Австралазії і Океанії[16].

Пінони — відносно великі голуби, середня довжина яких становить 33-55 см, а середня вага — 295-802 г. Вони мають кремезну будову тіла, середньої довжини або відносно довгі хвости і великі дзьоби. У деяких видів восковиця є помітно збільшеною. Пінонам зазвичай не притаманний статевий диморфізм[17].

Пінони живуть у вологих тропічних лісах і живляться плодами. Завдяки своїм широким дзьобам вони можуть повністю ковтати плоди, однак вони не можуть перетравити насіння, яке виділяється з послідом. Через це пінони відіграють значну роль у поширенні деяких видів рослин[18].

Центром поширення пінонів є Нова Гвінея. Загалом, пінони поширені від Гімалаїв до Австралії, Полінезії і Мікронезії. Однак лише два види гніздяться в континентальній Азії, і лише один вид в Австралії. Пінони живуть поодинці або парами, деякі види зустрічаються невеликими зграйками. Вони часто ведуть кочовий спосіб життя. Деякі острівні види долають океанські простори в пошуках сезонних плодів.

Виділяють сорок видів:[19][20]

Відомо також п'ять вимерлих видів пінонів: Ducula harrisoni з острова Гендерсон[26], Ducula tihonireasini з острова Тараваї в архіпелазі Гамб'є[27], Ducula shutleri з Тонги[28], Ducula david з острова Увеа[29] і Ducula lakeba з островів Лау[30].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hodgson, Brian Houghton (1836). Notices of the ornithology of Nepal. Asiatic Researches, or, Transactions of the Society Instituted in Bengal. 19: 143–192 [160].
  2. C.S. Rafinesque: Analyse de la nature, or, Tableau de l’univers et des corps organisés. Palerme: Aux dépens de l’auteur, 1815, s. 69. 
  3. P.J. Selby: Pigeons. Edinburgh: W.H. Lizar, 1835, s. 112. 
  4. B.H. Hodgson. Classical terminology of Natural History. „The Journal of the Asiatic Society of Bengal”. 10 (1), s. 28, 1841. 
  5. H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Vorlaüfer einer iconographie der arten der vögel aller welttheile. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. xxvi. 
  6. Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (deuxième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 39, s. 1072, 1854. 
  7. Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (deuxième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 39, s. 1074, 1854. 
  8. G.R. Gray: Catalogue of the genera and subgenera of birds contained in the British Museum. London: The Trustees, 1855, ss. 97, 150. 
  9. Ch.L. Bonaparte. Note sur les Oiseaux des îles Marquises, et particulièrement sur le genre nouveau Serresius. „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 41, s. 1110, 1855. 
  10. G.R. Gray. List of New Caledonian Birds. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 27, s. 165, 1859. 
  11. H. Schlegel: De Dierentuin van het Koninklijk Zoologisch Genootschap Natura Artis Magistra te Amsterdam. Amsterdam: Van Es., 1872, s. 209. 
  12. T. Salvadori: Catalogue of the Columbæ, or Pigeons, in the collection of the British Museum. Cz. 21. London: The Trustees, 1893, s. 207, seria: Catalogue of the Birds in the British Museum. 
  13. J.H. Riley. Five new genera of birds. „Proceedings of the Biological Society of Washington”. 34, s. 51, 1921. 
  14. E. Strand. Miscellanea nomenclatorica zoologica et palaeontologica I-II. „Archiv für Naturgeschichte. Abteilung A”. 92 (A8), s. 57, 1928. 
  15. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  16. L.F. Baptista, P.W. Trail & H.M. Horblit: Family Columbidae (Pigeons and Doves). W: J. del Hoyo, A. Elliott & J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 4: Sandgrouse to Cuckoos. Barcelona: Lynx Edicions, 1997, ss. 227–230, 233–236, 239–241. ISBN 84-87334-22-9. 
  17. Gibbs, David; Barnes, Eustace (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. London: Bloomsbury Publishing.
  18. Lambert, Frank (1989). Pigeons as seed predators and dispersers of figs in a Malaysian lowland forest. Ibis. 131 (4): 521—527. doi:10.1111/j.1474-919x.1989.tb04788.x.
  19. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 травня 2022.
  20. Goodwin, Derek (1959). Taxonomy of the genus Ducula. Ibis. 102 (4): 526—535. doi:10.1111/j.1474-919x.1960.tb07129.x.
  21. Ducula nicobarica у базі Avibase.
  22. Ducula neglecta у базі Avibase.
  23. Ducula geelvinkiana у базі Avibase.
  24. Ducula cuprea у базі Avibase.
  25. Ducula subflavescens у базі Avibase.
  26. G.M. Wragg & T.H. Worthy. A new species of extinct imperial pigeon (Ducula: Columbidae). „Historical Biology”. 16 (2), ss. 127–140, 2006. 
  27. S. Rigal, P.V. Kirch & T.H. Worthy. New prehistoric avifaunas from the Gambier Group, French Polynesia. „Palaeontologia Electronica”. 21.3.43A, 2018. doi:10.26879/892. 
  28. Trevor H Worthy i David V. Burley. Prehistoric avifaunas from the Kingdom of Tonga. „Zoological Journal of the Linnean Society”. 189 (3), ss. 998–1045, 2020. doi:10.1093/zoolinnean/zlz110. 
  29. Jean Ch. Balouet & Storrs L. Olson (1987). A New Extinct Species of Giant Pigeon (Columbidae: Ducula) from Archaeological Deposits on Wallis (Uvea) Island, South Pacific (PDF). Proceedings of the Biological Society of Washington. 100 (4): 769—775.
  30. Worthy, T. H. (December 2001). A giant flightless pigeon gen. et sp. nov. and a new species of Ducula (Aves: Columbidae), from Quaternary deposits in Fiji. Journal of the Royal Society of New Zealand. 31 (4): 763—794. doi:10.1080/03014223.2001.9517673.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001