Пінон (рід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пінон
Пінон рожевошиїй (Ducula zoeae)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Підродина: Ptilinopinae
Рід: Пінон (Ducula)
Hodgson, 1836[1]
Види
Синоніми
Myriphaga Rafinesque, 1815[2]
Carpophaga Selby, 1835[3]
Rinopus Hodgson, 1841[4]
Myristicivora Reichenbach, 1852[5]
Zonoenas Reichenbach, 1852
Globicera Bonaparte, 1854[6]
Ptilocolpa Bonaparte, 1854[7]
Pterocolpa Gray, 1855[8]
Serresius Bonaparte, 1855[9]
Phaenorhina G.R. Gray, 1859[10]
Muscadivora Schlegel, 1872[11]
Zonophaps Salvadori, 1893[12]
Compsoenas Riley, 1921[13]
Lamprura Riley, 1921
Carpophagella Strand, 1928[14]
Посилання
Вікісховище: Ducula
Віківиди: Ducula
ITIS: 177360
NCBI: 115625
Fossilworks: 370570

Пі́нон[15] (Ducula) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду мешкають в Південній і Південно-Східній Азії, Австралазії і Океанії[16].

Опис

[ред. | ред. код]

Пінони — відносно великі голуби, середня довжина яких становить 33-55 см, а середня вага — 295-802 г. Вони мають кремезну будову тіла, середньої довжини або відносно довгі хвости і великі дзьоби. У деяких видів восковиця є помітно збільшеною. Пінонам зазвичай не притаманний статевий диморфізм[17].

Пінони живуть у вологих тропічних лісах і живляться плодами. Завдяки своїм широким дзьобам вони можуть повністю ковтати плоди, однак вони не можуть перетравити насіння, яке виділяється з послідом. Через це пінони відіграють значну роль у поширенні деяких видів рослин[18].

Центром поширення пінонів є Нова Гвінея. Загалом, пінони поширені від Гімалаїв до Австралії, Полінезії і Мікронезії. Однак лише два види гніздяться в континентальній Азії, і лише один вид в Австралії. Пінони живуть поодинці або парами, деякі види зустрічаються невеликими зграйками. Вони часто ведуть кочовий спосіб життя. Деякі острівні види долають океанські простори в пошуках сезонних плодів.

Види

[ред. | ред. код]

Виділяють сорок видів:[19][20]

Відомо також п'ять вимерлих видів пінонів: Ducula harrisoni з острова Гендерсон[26], Ducula tihonireasini з острова Тараваї в архіпелазі Гамб'є[27], Ducula shutleri з Тонги[28], Ducula david з острова Увеа[29] і Ducula lakeba з островів Лау[30].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Hodgson, Brian Houghton (1836). Notices of the ornithology of Nepal. Asiatic Researches, or, Transactions of the Society Instituted in Bengal. 19: 143–192 [160].
  2. ↑ C.S. Rafinesque: Analyse de la nature, or, Tableau de l’univers et des corps organisés. Palerme: Aux dépens de l’auteur, 1815, s. 69. 
  3. ↑ P.J. Selby: Pigeons. Edinburgh: W.H. Lizar, 1835, s. 112. 
  4. ↑ B.H. Hodgson. Classical terminology of Natural History. „The Journal of the Asiatic Society of Bengal”. 10 (1), s. 28, 1841. 
  5. ↑ H.G.L. Reichenbach: Avium systema naturale. Das natürliche system der vögel mit hundert tafeln grösstentheils original-abbildungen der bis jetzt entdecken fast zwölfhundert typischen formen. Vorlaüfer einer iconographie der arten der vögel aller welttheile. Dresden und Leipzig: Expedition der vollständigsten naturgeschichte, 1850, ss. xxvi. 
  6. ↑ Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (deuxième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 39, s. 1072, 1854. 
  7. ↑ Ch.L. Bonaparte. Coup d’œil sur les Pigeons (deuxième partie). „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 39, s. 1074, 1854. 
  8. ↑ G.R. Gray: Catalogue of the genera and subgenera of birds contained in the British Museum. London: The Trustees, 1855, ss. 97, 150. 
  9. ↑ Ch.L. Bonaparte. Note sur les Oiseaux des îles Marquises, et particulièrement sur le genre nouveau Serresius. „Comptes rendus hebdomadaires des Séances de l’Académie des Sciences”. 41, s. 1110, 1855. 
  10. ↑ G.R. Gray. List of New Caledonian Birds. „Proceedings of the Zoological Society of London”. 27, s. 165, 1859. 
  11. ↑ H. Schlegel: De Dierentuin van het Koninklijk Zoologisch Genootschap Natura Artis Magistra te Amsterdam. Amsterdam: Van Es., 1872, s. 209. 
  12. ↑ T. Salvadori: Catalogue of the Columbæ, or Pigeons, in the collection of the British Museum. Cz. 21. London: The Trustees, 1893, s. 207, seria: Catalogue of the Birds in the British Museum. 
  13. ↑ J.H. Riley. Five new genera of birds. „Proceedings of the Biological Society of Washington”. 34, s. 51, 1921. 
  14. ↑ E. Strand. Miscellanea nomenclatorica zoologica et palaeontologica I-II. „Archiv für Naturgeschichte. Abteilung A”. 92 (A8), s. 57, 1928. 
  15. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  16. ↑ L.F. Baptista, P.W. Trail & H.M. Horblit: Family Columbidae (Pigeons and Doves). W: J. del Hoyo, A. Elliott & J. Sargatal: Handbook of the Birds of the World. Cz. 4: Sandgrouse to Cuckoos. Barcelona: Lynx Edicions, 1997, ss. 227–230, 233–236, 239–241. ISBN 84-87334-22-9. 
  17. ↑ Gibbs, David; Barnes, Eustace (2010). Pigeons and Doves: A Guide to the Pigeons and Doves of the World. London: Bloomsbury Publishing.
  18. ↑ Lambert, Frank (1989). Pigeons as seed predators and dispersers of figs in a Malaysian lowland forest. Ibis. 131 (4): 521—527. doi:10.1111/j.1474-919x.1989.tb04788.x.
  19. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 травня 2022.
  20. ↑ Goodwin, Derek (1959). Taxonomy of the genus Ducula. Ibis. 102 (4): 526—535. doi:10.1111/j.1474-919x.1960.tb07129.x.
  21. ↑ Ducula nicobarica у базі Avibase.
  22. ↑ Ducula neglecta у базі Avibase.
  23. ↑ Ducula geelvinkiana у базі Avibase.
  24. ↑ Ducula cuprea у базі Avibase.
  25. ↑ Ducula subflavescens у базі Avibase.
  26. ↑ G.M. Wragg & T.H. Worthy. A new species of extinct imperial pigeon (Ducula: Columbidae). „Historical Biology”. 16 (2), ss. 127–140, 2006. 
  27. ↑ S. Rigal, P.V. Kirch & T.H. Worthy. New prehistoric avifaunas from the Gambier Group, French Polynesia. „Palaeontologia Electronica”. 21.3.43A, 2018. doi:10.26879/892. 
  28. ↑ Trevor H Worthy i David V. Burley. Prehistoric avifaunas from the Kingdom of Tonga. „Zoological Journal of the Linnean Society”. 189 (3), ss. 998–1045, 2020. doi:10.1093/zoolinnean/zlz110. 
  29. ↑ Jean Ch. Balouet & Storrs L. Olson (1987). A New Extinct Species of Giant Pigeon (Columbidae: Ducula) from Archaeological Deposits on Wallis (Uvea) Island, South Pacific (PDF). Proceedings of the Biological Society of Washington. 100 (4): 769—775.
  30. ↑ Worthy, T. H. (December 2001). A giant flightless pigeon gen. et sp. nov. and a new species of Ducula (Aves: Columbidae), from Quaternary deposits in Fiji. Journal of the Royal Society of New Zealand. 31 (4): 763—794. doi:10.1080/03014223.2001.9517673.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пінон_(рід)&oldid=39100299