Очікує на перевірку

61 Діви

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
61 Діви

61 Vir через 12,5-дюймовий телескоп з полем огляду 45,1 кутових хвилини
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Діва
Пряме піднесення 13г 18х 24.31427с[1]
Схилення −18° 18′ 40.3047″[1]
Видима зоряна величина (V) 4.74
Характеристики
Спектральний клас G7V[2]
Показник кольору (B−V) 0.71
Показник кольору (U−B) 0.26


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –8.13[3] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −1,070.36[1] мас/р
Схил.: −1,063.69[1] мас/р
Паралакс (π) 116.89 ± 0.22 мас[1]
Відстань 27.9 ± 0.05 св. р.
(8.56 ± 0.02 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
5.07
Фізичні характеристики
Маса 0.94±0.03 – 0.95+0.04
−0.03
[4] M
Радіус 0.96±0.01 – 0.98[4] R
Світність 0.85[5] L
Ефективна температура 5,585[6] K
Обертальна швидкість (v sin i) 3.9 ± 0.9[7] км/с
Інші позначення
BD-17°3813, FK5 1345, GCTP 3039.00, GJ 506, HD 115617, HIP 64924, HR 5019, LHS 349, LTT 5111, SAO 157844.
Посилання
SIMBADдані для 61+Vir
ARICNSдані для 01034
Енциклопедія
Позасонячних планет
дані для 61+Vir

61 Діви (61 Vir) — позначення Флемстида для зорі головної послідовності спектрального класу G (G7V), дещо меншої маси ніж Сонце (G2V), розташованої у 27,9 світлового року від Землі у сузір'ї Діви. Характеристики цієї зорі дуже схожі на Сонце.

61 Діви є першою добре підтвердженою зорею головної послідовності, схожою на Сонце, довкола якої виявлена потенційна надземля[4], хоча COROT-7 (майже помаранчевий карлик) ймовірно є першою, але поки що непідтвердженою.

Характеристики

[ред. | ред. код]

61 Діви є жовтим карликом спектрального класу G7 V та п'ятою видимої зоряної величини[2]. Тому її ще можна побачити неозброєним оком на південний схід від яскравої Спіки у зодіакальному сузір'ї Діви. Позначення 61 Діви походить з зоряного каталогу англійського астронома Джона Флемстида, що був частиною його «Historia Coelestis Britannica». Звіт 1835 року про працю Флемстида англійського астронома Френсіса Бейлі зазначав, що зоря мала власний рух[8]. Це зробило її цікавою для досліджень паралакса і до 1950 року було отримане середнє річне значення 0,006″[9]. Сучасний результат, отриманий з даних супутника Гіппаркос, дає паралакс у 116,89 mas[1], що відповідає відстані у 27,9 св. р. від Землі.

За фізичними якостями зоря схожа на Сонце, маючи бл. 95 %[4] маси Сонця, 98 %[4] радіуса та 85 %[5] світності. Розподіл елементів також схожий на Сонце — металічність 61 Діви оцінюється у 95 %[6] сонячної. Зоря є, однак, старшою за Сонце (6,1—6,6[10] млрд років) та обертається з невисокою проєкційною обертальною швидкістю 4 км/с[7] на екваторі. У середньому в зоряній хромосфері рівень активності невеликий[6] і вона є кандидатом на перебування у стані мінімуму Маундера[11]. Але у 1988 році підозрювалось, що 61 Діви є змінною[12], крім того, спостерігався спалах активності між юліанськими днями 54 800 (29 листопада 2008 р.) та 55 220 (23 січня 2010 р.)[13].

Компоненти космічної швидкості цієї зорі становлять U = −37,9, V = −35,3 та W = −24,7 км/с. 61 Діви обертається галактикою Чумацький Шлях на відстані 6,9 кілопарсека від її ядра з ексцентриситетом 0,15. Вона вважається членом населення галактичного диска[5][10].

Планетарна система

[ред. | ред. код]

Екліптика системи 61 Діви, як визначено з її газопилового диска, нахилена до Сонячної системи під кутом 77°, а сама зоря ймовірно має нахил 72°[13].

Дослідження 1988 року припускало, що 61 Діви є «ймовірно, змінною», але її компаньйонів тоді не було знайдено[12]. Пізніше дослідження протягом наступних 11 років також не виявило жодного компаньйона аж до маси Юпітера та  до відстані в 3 а. о.[14]

Система 61 Діви

14 грудня 2009 року науковці оголосили про відкриття трьох екзопланет з масами між 5 та 25 мас Землі на орбіті довкола 61 Діви[4][15]. Усі три планети обертаються дуже близько до зорі; якщо порівняти із Сонячною системою, усі три ближче ніж орбіта Венери. Найвіддаленіша з них, d, ще не підтверджена даними HARPS[13].

Дослідження за допомогою космічного телескопа Спітцер виявило надлишок інфрачервоного випромінення на довжині хвилі 160 мкм, що вказувало на наявність уламкового дику довкола зорі. Його було розпізнано на довжині хвилі 70 мкм. Спочатку вважалось, що він розташований між 96 а. о. та 195 а. о. від зорі; зараз його кордони обмежені 30—100 а. о.[13] Загальна маса диска оцінюється у 5 × 10−5 мас Землі[13][16].

Європейське космічне агентство 27 листопада 2012 року повідомило, що уламковий диск (як і у Глізе 581) має «принаймні у 10 разів більше» комет, ніж Сонячна система.

Станом на 2012 рік, були виключені  «планети, масивніші за Сатурн на орбіті менше 6 а. о.»[13], а пізніше Європейське космічне агентство виключило і планети маси Сатурна за межами цього радіуса[17].

Потрібні додаткові дані для підтвердження можливості додаткових планет менше Сатурна на відстанях від 0,5 (або 0,3) до 30 а. о. від зорі[13]. Оскільки сучасна технологія не дозволяє виявити планету земної маси у «зеленій зоні» зорі, її існування залишається можливим.

Система 61 Діви[4]
Планета
(по порядку віддалення
від зорі)
Маса Радіус Велика піввісь
(а.о.)
Орбітальний період
(діб)
Нахил орбіти
(°)
Ексцентриситет
орбіти
Кіл-ть супутників
b 5,3 ± 0,5[18] M ? 0,050201 ± 0,000005 4,2150 ± 0,0006 ? 0,12 ± 0,11 ?
c 18,8 ± 1,1[19] M ? 0,2175 ± 0,0001 38,021 ± 0,034 ? 0,14 ± 0,06 ?
d (гіпотетична)[13] 23,7 ± 2,7[20] M ? 0,476 ± 0,001 123,01 ± 0,55 ? 0,35 ± 0,09 ?
Уламковий диск 5 × 10−5 M ? ? ? ? ? ?

Вид від 61 Діви

[ред. | ред. код]

З системи 61 Діви Сонце ледве видиме як тьмяна зоря поруч зі значно яскравішим Сіріусом. Арктур (зоряною величиною −1,01) є найяскравішою зорею на нічному небі системи[21].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357
  2. а б Gray, R. O. та ін. (October 2003), Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 Parsecs: The Northern Sample. I., The Astronomical Journal, 126 (4): 2048—2059, arXiv:astro-ph/0308182, Bibcode:2003AJ....126.2048G, doi:10.1086/378365
  3. Nidever, David L. та ін. (August 2002), Radial Velocities for 889 Late-Type Stars, The Astrophysical Journal Supplement Series, 141 (2): 503—522, arXiv:astro-ph/0112477, Bibcode:2002ApJS..141..503N, doi:10.1086/340570
  4. а б в г д е ж Vogt, Steven; Wittenmyer; Paul Butler; Simon O'Toole; Henry; Rivera; Stefano Meschiari; Gregory Laughlin; Tinney (2009). A Super-Earth and two Neptunes Orbiting the Nearby Sun-like star 61 Virginis. arXiv:0912.2599v1 [astro-ph.EP].
  5. а б в Porto de Mello, Gustavo; del Peloso, Eduardo F.; Ghezzi, Luan (April 2006). Astrobiologically Interesting Stars Within 10 Parsecs of the Sun. Astrobiology. 6 (2): 308—331. arXiv:astro-ph/0511180. Bibcode:2006AsBio...6..308P. doi:10.1089/ast.2006.6.308. PMID 16689649.
  6. а б в Perrin, M.-N.; Cayrel de Strobel, G.; Dennefeld, M. (February 1988), High S/N detailed spectral analysis of four G and K dwarfs within 10 PC of the sun, Astronomy and Astrophysics, 191 (2): 237—247, Bibcode:1988A&A...191..237P
  7. а б Ammler-von Eiff, M.; Reiners, A. (June 2012). New measurements of rotation and differential rotation in A-F stars: are there two populations of differentially rotating stars?. Astronomy & Astrophysics. 542: A116. arXiv:1204.2459. Bibcode:2012A&A...542A.116A. doi:10.1051/0004-6361/201118724.
  8. Baily, Francis, ред. (1835). An Account of the Revd. John Flamsteed, the First Astronomer- Royal. By order of the Lords Commissioners of the Admiralty: 588. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 25 травня 2016.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання)
  9. Staff (1950). Stars, Parallax of: Stellar parallaxes determined photographically at the Cape Observatory (seventeenth list). Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 110: 405—412. Bibcode:2005MPBu...32...27S. doi:10.1093/mnras/110.4.405.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  10. а б Mamajek, Eric E.; Hillenbrand, Lynne A. (November 2008). Improved Age Estimation for Solar-Type Dwarfs Using Activity-Rotation Diagnostics. The Astrophysical Journal. 687 (2): 1264—1293. arXiv:0807.1686. Bibcode:2008ApJ...687.1264M. doi:10.1086/591785.
  11. Lubin, Dan; Tytler, David; Kirkman, David (March 2012). Frequency of Maunder Minimum Events in Solar-type Stars Inferred from Activity and Metallicity Observations. The Astrophysical Journal Letters. 747 (2): L32. Bibcode:2012ApJ...747L..32L. doi:10.1088/2041-8205/747/2/L32.
  12. а б Campbell, Bruce та ін. (1988). A search for substellar companions to solar-type stars. Astrophysical Journal. 331: 902—921. Bibcode:1988ApJ...331..902C. doi:10.1086/166608., pages 904, 906, and 919
  13. а б в г д е ж и Wyatt, M. C. та ін. (2012). Herschel imaging of 61 Vir: implications for the prevalence of debris in low-mass planetary systems. MNRAS. arXiv:1206.2370. Bibcode:2012MNRAS.424.1206W. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21298.x.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. Cumming, Andrew; Marcy, Geoffrey W.; Butler, R. Paul (1999). The Lick Planet Search: Detectability and Mass Thresholds. Astrophysical Journal. 526 (2): 890—915. arXiv:astro-ph/9906466. Bibcode:1999ApJ...526..890C. doi:10.1086/308020.
  15. Tim Stephens (14 грудня 2009). New planet discoveries suggest low-mass planets are common around nearby stars. UCSC News. UC Santa Cruz. Архів оригіналу за 23 грудня 2009. Процитовано 14 грудня 2009.
  16. Tanner, Angelle та ін. (October 2009). Survey of Nearby FGK Stars at 160 μm with Spitzer. The Astrophysical Journal. 704 (1): 109—116. arXiv:0908.0049. Bibcode:2009ApJ...704..109T. doi:10.1088/0004-637X/704/1/109.
  17. ESA Herschel (27 листопада 2012). Do missing Jupiters mean massive comet belts?. Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 25 травня 2016.
  18. m sin i = 5,1. Це значення справжньої маси виходить з нахилу бл. 75 градусів за Вяттом.
  19. m sin i = 18,2. Це значення справжньої маси виходить з нахилу бл. 75 градусів за Вяттом.
  20. m sin i = 22,9 ± 2,6. Це значення справжньої маси виходить з нахилу бл. 75 градусів за Вяттом.
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 25 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]

Координати: Карта зоряного неба 13г 18м 24.3с, −18° 18′ 40.3″