Су-37

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Су-37
Типекспериментальний багатоцільовий винищувач
РозробникСРСР ДКБ Сухого
ВиробникСРСР КНААПО
Перший політ2 квітня 1996 року
Статуспроект закритий
Виготовлено2 (-1)[1]
Базова модельСу-35
CMNS: Су-37 у Вікісховищі

Су-37 (за кодифікації НАТО: Flanker-F) — розроблений у радянський/російський період експериментальний одномісний надманеврений винищувач четвертого покоління. Створений на основі винищувача Су-27М

Історія розробки

[ред. | ред. код]

У 80-і роки минулого століття у Радянському Союзі і Сполучених Штатах Америки майже одночасно розгорнулися роботи над створенням винищувачів п'ятого покоління. Ці нові літаки повинні були мати як мінімум три ключові характеристики:

  1. Мінімальною відбиваючою поверхнею, яка б дозволяла «ховатися» від ворожих радарів і «вводити в оману» ворожі керовані ракети;
  2. Крейсерською надзвуковою швидкістю польоту;
  3. Надманевреністю, яка б давала можливість миттєво розвертати літак;

У дослідницькому КБ Сухого в 1988-му році був побудований дослідний зразок, якому дали назву Су-27М. Однак легко помітити його відмінності від базової моделі — у винищувача було переднє горизонтальне оперення, схоже на невеликі додаткові крила. Така аеродинамічна схема забезпечувала помітне покращення маневрених характеристик.

Наступним кроком у розвитку літака стало його обладнання двигунами з керованим вектором тяги (КВТ). Така силова установка дає можливість винищувачу буквально «розвернутися на місці».

Су-27М, обладнаний силовою установкою з КВТ, отримав назву Су-37, і в подальшому був відомий саме під цією назвою. Цей винищувач був побудований у 1993 році всього в одному екземплярі (заводський шифр літака Т10М-11, б/н 711). Перший політ відбувся 2 квітня 1996 року[2].

Основні відмінності від Су-35

[ред. | ред. код]
  • Основна відмінність — установка двигунів з керованим вектором тяги (розроблених в НВО «Сатурн»), саме це і дозволило досягти високих маневрених характеристик;
  • Відповідні доопрацювання систем управління літаком;
  • Нове інформаційно-управляюче поле кабіни льотчика: чотири великоформатних рідкокристалічних кольорових (на відміну від Су-35, де індикатори монохромні) багатофункціональних індикатора і ширококутний індикатор на лобовому склі;
  • Вдосконалена оптико-електронна прицільна система винищувача, що включає тепловізор, поєднаний з лазерним далекоміром-цілевказівником;

Конструкція планера в цілому подібна Су-27, однак при створенні Су-35 і Су-37 використані нові алюмінієво-літієві сплави, значно розширено застосування композиційних матеріалів. Для літака розроблено нове крило зі збільшеною відносною товщиною, що дозволяє розмістити більший обсяг палива.

В ході льотних випробувань літак Су-37 продемонстрував унікальні маневрові можливості. Вперше були відпрацьовані нові маневри, пов'язані з виходом на надвеликі кути атаки і близькі до нульових швидкості:

  • Розворот в площині симетрії на 360° («Чакра Фролова»);
  • Форсований (за час, менше 10 секунд) бойовий розворот;
  • Поворот на вертикалі;
  • «Кобра» з кутами атаки 150—180°;
  • «Дзвін»;
  • Переворот з втратою висоти до 300—400 м.

Іншими словами, в ближньому повітряному бою Су-37 може розвернутися практично «на місці», в той час як його противникові доведеться здійснювати широкий розворот.

Можливості

[ред. | ред. код]

Технічні рішення, реалізовані в конструкції винищувача, забезпечують:

  • Можливість нанесення превентивних ударів по будь-якому повітряному противнику (в тому числі і по малопомітних літаках);
  • Багатоканальність і алгоритмічну захищеність усіх інформаційних і прицільних систем;
  • Атаку наземних цілей без входу в зону ППО противника;
  • Маловисотний політ з огинанням рельєфу;
  • Автоматизовані групові дії по повітряних і наземних цілях;
  • Протидія радіоелектронним і оптико-електронним засобам супротивника;
  • Автоматизацію всіх етапів польоту та бойового застосування;
  • Дозаправку в повітрі: літак оснащений штангою паливоприймача, яка може бути схована.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Екіпаж: 1 людина
  • Довжина: 22,183 м
  • Розмах крила: 14,698 м
  • Висота: 6,35 м
  • Площа крила: 63,5 м²
  • Шасі: 3-точкове
  • Маса порожнього: 18500 кг
  • Нормальна злітна маса: 25670 кг
  • Максимальна злітна маса: 34000 кг
  • Двигун: 2 × ТРДДФ АЛ-31ФП (ФУ) з УВТ
  • Тяга:
  • тягооснащеність:
    • При нормальній злітній масі: 1,09 кгс/кг
    • При максимальній злітній масі: 0,82 кгс/кг

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість на великій висоті: 2500 км/год (2,35 М)
  • Максимальна швидкість біля землі: 1400 км/год
  • Дальність польоту: 4000 км
  • Бойовий радіус: 800 км
  • Практична стеля: 18000 м
  • Навантаження на крило:
    • При нормальній злітній масі: 404 кг/м ²
    • При максимальній злітній масі: 535 кг/м ²
  • Максимальна експлуатаційна перевантаження: +9 G

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • Вбудована гармата: ГШ-30-1
  • Бойове навантаження: до 8200 кг
  • Точки підвіски: 14
  • Підвісне озброєння:

Також на вузлах зовнішньої підвіски розміщуються підвісні паливні баки і різне озброєння, (а також спец. Контейнери з апаратурою РЕБ, або розвід-апаратурою) загальною масою до 8200 кг. Всього можливо більше 70 варіантів зовнішньої підвіски, що включають ракети класу «повітря-повітря» малої, середньої і великої дальності, ракети «повітря-корабель», «повітря-РЛС» і «повітря-поверхня», а також бомби і бомбові касети вагою до 500 кг.

Демонстрації та виставки

[ред. | ред. код]

Су-37 активно демонструвався на різних російських (МАКС починаючи з 1997-го[3] і до 2005 року)[4] та міжнародних виставках.[5] Також цей літак продемонстрував свої можливості у фільмі телеканалу Discovery[6].

Аварія Су-37

[ред. | ред. код]

19 грудня 2002 року стало відомо, що Су-35 зазнав аварію за 80 км від аеродрому Раменське. Льотчик-випробувач Юрій Ващук катапультувався.[7]

Проте пізніше інформаційне агентство NEWSru.com повідомило, що був втрачений літак Су-37 з бортовим номером 711.[8] Ця інформація суперечить інформації, яка була надана начальником прес-служби Міноборони РФ полковником Миколою Дерябіним, який вказав на втрату літака Су −35.[9]

Плутанина в повідомленнях, можливо, була викликана тією обставиною, що Су-37 є модифікацією Су-35. Через те, що на момент аварії з Су-37 були зняті двигуни з КВТ (які є основною відмінністю модифікації від базової моделі — іх замінили на серійні АЛ-31Ф), на думку деяких експертів[кого?], це був Су-35.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Б/н 711 і 712.
  2. ↑ Истребитель Су-37 Терминатор - Экспериментальный Многоцелевой Российский Самолет, История Создания, Конструкция и Вооружение, Характеристики и Возможности, Достоинства и Недостатки. militaryarms.ru. Процитовано 27 січня 2021.
  3. ↑ Новинки Салонів [Архівовано 19 грудня 2005 у Wayback Machine.] Міжнародний аерокосмічний салон
  4. ↑ Міжнародний авіакосмічний салон МАКС-2005 — не тільки виставка, а й ділова зустріч[недоступне посилання] ВАТ Сухий
  5. ↑ СУ-37 прилетів до Ле Бурже Комерсант
  6. ↑ movie_id = 765253 Су-37 (Діскавері)/Discovery/Повелитель Неба [Архівовано 21 липня 2010 у Wayback Machine.] Ролики в ефірі
  7. ↑ У Підмосков'ї розбився літак Су-35
  8. ↑ КБ «Сухой» створює «Термінатора» з штучним інтелектом
  9. ↑ У Підмосков'ї розбився літак Су-35

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Су-37&oldid=43769706