Рашпіль
Ра́шпіль (від нім. Raspel) — терпуг з великою точковою насічкою. Застосовують для обробки поверхонь деревини, шкіри, м'якого металу й пластмас.
Належить до різальних інструментів. Часто рашпіль називають «столярним напилком». На відміну від напилка рашпіль має насічку у вигляді окремо розташованих виступів або зубців. Рашпілі також виготовляють штампуванням: на сталевому листі видавлюються отвори з гострими краями що стирчать.
Технічні параметри основних видів рашпілів визначаються міжнародним стандартом ISO 234[1][2], відповідником якого є ГОСТ 6876-79[3]. Ці стандарти визначають параметри насічки, розміри та класифікацію рашпілів. Номери розмірів рашпільної насічки відповідають кількості зубців на 1 см²:
- крупні — 8…12 зубців на см²;
- середні — 12…20 зубців на см²;
- дрібні — 18…22 зубців на см²).
Відповідно до стандарту вирізняють наступні основні види рашпілів:
- плоскі тупоносі;
- плоскі гостроносі;
- круглі;
- напівкруглі;
- шевські прямі;
- шевські зігнуті двосторонні;
- шевські зігнуті односторонні;
- копитні плоскі (для зачищання копит перед підковуванням).
Використовуються для обробки м'яких матеріалів: дерева, гіпсокартону, пластику, гуми, шкіри — там, де звичайний напилок швидко забивається стружкою і перестає різати. Годиться для роботи з м'яким металом, каменем. Рашпілем найкраще зарівнювати і загладжувати торці, краї і отвори виробів. При роботі інструментом його потрібно використовувати на всю довжину робочої поверхні. Рашпіль легко очистити від тирси і пилу металевою щіткою.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- «Рашпіль» [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 8, С. 460.
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |