Одеський літературний музей

Одеський літературний музей
46°29′5.69″ пн. ш. 30°44′40.438″ сх. д.
Тип	музей літературнийd і державна організація
Країна	Україна
Розташування	м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 2
Адреса	вулиця Ланжеронівська, 2, Одеса, Україна
Засновано	1977
Директор	Липтуга Тетяна Іванівна
Сайт	museum-literature.odessa.ua
Одеський літературний музей (Україна)
Одеський літературний музей у Вікісховищі

Одеський літературний музей — один з літературних музеїв України. Розташований в Одесі, в палаці князів Гагаріних.

Історія

Літературний музей в Одесі заснували в 1977 р., а офіційно відкрили у 1984 році.

В ніч на 20 липня 2023 року будівля музею була пошкоджена черговим російським ракетним обстрілом Одеси. Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко заявив, що відомство проводить переговори з міжнародними партнерами щодо першочергової консервації постраждалих музеїв. Також Мінкульт закликає ЮНЕСКО «все ж таки назвати ім'я агресора, вкотре переосмислити його роль у керівних органах організації». ЮНЕСКО засудила напад.

Експозиція

Експозиція розташована на двох поверхах будівлі. Кількість залів дорівнює 24-м.

Художній образ музею створив художник Анатолій Гайдамака. Після проведеної реставрації самостійним експонатом стали і оздоби інтер'єрів, ліплення так званих «виноградних кімнат», мисливський кабінет, Золота зала, вестибюль з парадними сходами тощо. В залах з багатими оздобами шафи і стенди розміщені по вісям кімнат з великим відступом від стін і оздоб. Самі книжки, рукописи, газети не досить виграшні експонати (монотонні, пласкі, часто чорно-білі). Тому художник позбавляв зали монотонності, насичуючи їх старими меблями, фото різних розмірів, порожніми рамами від картин, особистими речами письменників (книжкова шафа Міцкевича), якщо вони були в фондах музею. Художник Гайдамака доповнив еклектичні оздоби палацу стінописами, мозаїками, навіть архітектурними гобеленами. Своєрідною метафорою літераторської праці і музейної експозиції Гайдамака зробив стіл письменника. Вони тут різні — від цінних зразків ампіру до дешевих, але меморіально цінних.

У музеї робиться акцент на таких письменниках:

• Олександр Пушкін
• Адам Міцкевич
• Генрі Лонгфелло
• Леся Українка
• Іван Франко
• Бунін Іван Олексійович
• Максим Горький
• Паустовський Костянтин Георгійович
• Бабель Ісак Еммануїлович
• Едуард Багрицький
• Юрій Олеша

Стверджується, що дослідники налічують близько трьох сотень імен видатних літераторів, так чи інакше пов'язаних з Одесою. З літераторами другого ряду їх кількість перевищує 600 імен.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Філії

Музей має такі філії:

• Одеський музей Олександра Пушкіна
• Одеський музей Костянтина Паустовського
• Меморіальний узей Христо Ботева в селі Задунаївка
• Меморіальний музей Степана Олійника в селі Левадівка

Будівля

Під Літературний музей Одеси в часи СРСР віддали колишній палац князів Гагаріних. Палац побудували в 1850-ті в стилі «вільної південної еклектики» за проектом архітектора Людвига Оттона. Гагаріни в Одесі не мешкали, а здавали будівлю багатіям і заробляли таким чином гроші. Тому зали палацу були оздоблені в пишних історичних стилях або в суміші стилів (тобто еклектики середини ХІХ століття).

У 1898 Міська Дума Одеси орендувала палац у Гагаріних і передала його Одеському літературно-артистичному гуртку, до складу якого входили актори, літератори, музики та художники. Саме тут (за легендою) давав свої концерти Ференц Ліст (1811—1886). Тут читали свої твори письменники та поети (члени гуртка), в тому числі Марко Кропивницький, Іван Бунін (зокрема, він читав саме тут свій переклад поеми Генрі Лонгфелло), Корній Чуковський, Володимир Жаботинський. Пам'ятають зали палацу і велику українську театральну акторку Марію Заньковецьку  — вона виступала тут у 1900 році. Засідання та вечори гуртка проводилися тут до 1903 року.

Сад скульптур

Поруч з музеєм знаходиться «Сад скульптур». Він був заснований 1995 року. Автор проєкту і скульптур — Леонід Ліптуга.

Скульптури

1. (1995) «Герою одеських анекдотів Рабиновичу»
2. (1996) «Прийдешньому одеському генієві»
3. (1998) «Ти одесит, Миша» — Михайлу Жванецькому
4. (1999) «Антилопа Гну» — авто марки «Лорен-Дітріх» з персонажами роману «Золоте теля»
5. (2000) «Одеса-Мама»
6. (2001) «Сашка-музикант» — герою оповідання Олександра Купріна «Гамбрінус»
7. (2002) «Шаланди, повнії кефалі»
8. (2003) «Зелений фургон» — героям повісті «Зелений фургон» Олександра Козачинського
9. (2004) «Джинсовий Дюк»
10. (2005) «Невідомому читачеві» — імператриці Катерині
11. (2008) «Мініну і Пожарському Ільфу і Петрову»
12. (2009) «Птах-трійка» — Гоголю
13. (2010) «Час великих очікувань» — Паустовському
14. (2011) «Одеська школа» — присвячений групі письменників: Багрицькому, Інбер, Бабелю, Кірсанову, Олеші і Катаєву
15. (2012) «Золоте серце» — Володимиру Висоцькому
16. (2013) «Срібний вік» — Ахматовій та Цвєтаєвій
17. (2014) «Музейникам Одеси»

• 
  Джинсовий Дюк
• 
  Одеса-Мама
• 
  Антилопа-Гну
• 
  Сашка-музикант
• 
  Рибалка Соня і Костя
• 
  Музейникам Одеси

Джерела та література

• Д. Я. Вортман, Г. П. Герасимова. Одеський літературний музей [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 546. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• О. Л. Яворська. Одеський літературний музей // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
• Рассказы о музее: [сб. очерков посвящ. 35-летию Одес. лит. музея / отв. ред. Т. Липтуга]. — Одесса: Пласке, 2012— .

Ч. 2. — 2012. — 285, [3] с. : ил., портр. — Библиогр. Одес. лит. музея: с. 111—114. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8692-54-3

Посилання

•  Одеський літературний музей у соцмережі «Facebook»
• Офіційний сайт музею
• Про музей на сайті odessa.ua [Архівовано 6 лютого 2010 у Wayback Machine.] (рос.)