Куяба (річка)
| Куяба | |
|---|---|
| 17°09′10″ пд. ш. 56°38′57″ зх. д. / 17.152777777778° пд. ш. 56.649166666667° зх. д. | |
| Витік | плато Мату-Гросу |
| • координати | 14°20′38.8″ пд. ш. 55°45′4.6″ зх. д. / 14.344111° пд. ш. 55.751278° зх. д. |
| • висота, м | 400 м |
| Гирло | річка Парагвай, 130 км на північ від міста Корумба |
| • координати | 17°54′0″ пд. ш. 57°27′42″ зх. д. / 17.90000° пд. ш. 57.46167° зх. д. |
| • висота, м | 96 м |
| Похил, м/км | 0,31 м/км |
| Басейн | Парагвай → Парана → Ла-Плата → Атлантичний океан |
| Країни: |  Бразилія |
| Прирічкові країни: | Бразилія: Мату-Гросу Мату-Гросу-ду-Сул |
| Регіон | Мату-Гросу |
| Довжина | 980 км |
| Площа басейну: | 102 750 км² |
| Середньорічний стік | 589 м³/с (за 60 км від гирла) |
| Притоки: | Cassanje Riverd, Piqueri Riverd і Coxipó Riverd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Куяба (порт. Rio Cuiabá) — річка у Південній Америці, у південно-централній частині Бразилії протікає у південній частині штату Мату-Гросу та штаті Мату-Гросу-ду-Сул. Ліва притока річки Парагвай, належить до водного басейну Ла-Плати → Атлантичного океану.
міста Порту-Джофрі
Річка починає свій витік на плато Мату-Гросу в штаті Мату-Гросу, на висоті близько 400 м над рівнем моря, за 65 км на південний-схід від міста Нова-Мутум.
Куяба у верхів'ї тече кілька десятків кілометрів на схід, а потім круто повертає в південно-західному напрямку, після міста Розаріу-Уесті, повертає на південь — південний схід. Після озера Чакороре, повертає на південь, а потім знову на південь — південний захід, і далі на південний захід. В нижній течій, на відрізку близько 150 км тече кордоном штатів Мату-Гросу та Мату-Гросу-ду-Сул. Після злиття її із річкою Сан-Лоренсо,[1] на більшості карт, продовжує позначатися як Куяба.[2][3] Впадає у річку Парагвай, із лівого берега за 130 км на північ від міста Корумба, в південній частині ландшафтного національного парку Пантанал та біля північно-східної частини підніжжя невеликого гірського масиву Сьєрра-де-Амолар.
Річка має довжину 980 км. Площа водного басейну становить 102 750 км². Середній похил русла річки від витоку до гирла — 0,31 м/км. В нижній течії судноплавна для невеликих вантажних та туристичних суден.
Спостереження за водним режимом річки Куяби проводилось протягом 12 років (1967–1978) на станції Порту-Алегрі, розташованої за 60 км від гирла, впадіння її в річку Парагвай.[4] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період — 589 м³/с, для водного басейну 102 тис. км², що становить близько 100% загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що повінь у січні — травні, максимальна — у лютому-квітні. Живлення річки — переважно дощове. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 240 м³/с (у вересні), максимальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив — 1 031 м³/с (у лютому). Величина прямого стоку в цілому по басейну досягає — 181 міліметра на рік.
Притоки Куяби (від витоку до гирла): Ріу-Мансу (ліва), Ріу-Жанґада (права), Ріу-Кохіпо-асу (ліва), Ріу-Парі (права), Ріу-Кохіпу (ліва), Ріу-Аріка-асу (ліва), Ріу-Піраім (права), Сан-Лоренсо (ліва, 480 км), Ріу-Пік'юрі (ліва, 400 км).
На берегах річки розташовані такі найбільші населенні пункти (від витоку до гирла): Нобрис, Розаріу-Уесті, Акорізал, Куяба, Варзеа-Гранді, Санту-Антоніу-ду-Левержер, Баран-ді-Мелгасу, Порту-Джофрі.
- ↑ Річка Куяба в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ На деяких картах ця ділянка називається — Сан-Лоренсо.
- ↑ Річка Сан-Лоренсо в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.)
- ↑ Басейн річки Куяби — Станція: Порту-Алегрі [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Річка Куяба в онлайн-версії «Encyclopædia Britannica». (англ.). Процитовано 2015-03-02
- Cuiabá e sua História[недоступне посилання з липня 2019] (порт.)
- Cuiabá:Hidrografia (порт.)
- Cuiabá atende 95% da demanda de água potável consumida pela população cuiabana (порт.)
- Rio Cuiabá não está para peixe[недоступне посилання з липня 2019] (порт.)