Координати: 50°12′59″ пн. ш. 30°39′32″ сх. д. / 50.21639° пн. ш. 30.65889° сх. д. / 50.21639; 30.65889
Очікує на перевірку

Козин (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Козин
Герб Козина
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Обухівський район
Тер. громада Козинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32120070000050717
Основні дані
Засновано 1000
Статус із 2024 року
Площа 18,94 км²
Населення ▲ 3392 (01.01.2020)[1]
Густота 18 осіб/км²;
Поштовий індекс 08711
Телефонний код +380 4572
Географічні координати 50°12′59″ пн. ш. 30°39′32″ сх. д. / 50.21639° пн. ш. 30.65889° сх. д. / 50.21639; 30.65889
Водойма Дніпро, Козинки


Відстань
Найближча залізнична станція: Нові Безрадичі
До станції: 8 км
До обл. центру:
 - фізична: 25 км
Селищна влада
Адреса 08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Партизанська, 2
Голова селищної ради Гартік Валерій Володимирович
Карта
Козин. Карта розташування: Україна
Козин
Козин
Козин. Карта розташування: Київська область
Козин
Козин
Мапа

Козин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Козин.

Кози́н — селище, розташоване на рівнинній місцевості на берегах Дніпра та річки Козинки, за 25 кілометрів від центра Києва та за 15 км від районного центру — міста Обухова.

Географія

[ред. | ред. код]

На півночі Козин межує з Києвом, а на заході межа селища проходить по Столичному шосе (Київ — Дніпро). На півдні Козин межує із селом Плюти та містом Українка. З півночі на південь селище простягається на 12-15 км з заходу на схід на 4-5 км.

Населення

[ред. | ред. код]
Рік Населення
1827 164 (тільки чоловічої статі)
1841 126 (селян чоловічої статі), 2 відставних солдата
1856 134 («наявних душ»)
1872 223
1900 815
1914 1142
1943 796
2009 3228
2010 3204
2011 3180
2012 3229
2013 3269
2014 3333
2015 3374
2016 3386
2017 3380
2018 3352
2019 3371
2020 3392
2024 3500[джерело?]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 95,62%
російська 4,05%
інші 0,33%

Історія

[ред. | ред. код]

Перші письмові згадки про Козин належать до XI століття (на сайті Верховної Ради України датою заснування зазначений 1000 рік)[3]. В статті у Географічному словнику Королівства Польського зазначено, що хутір Козин до 1787 року було власністю Києво-Печерської лаври. З 1795 року його віднесено у казенне відомство, а жителі хутора були віднесені до категорії казенних селян.

XIX століття

[ред. | ред. код]

У журналі «Киевский военный губернатор» у «Ведомости о настоящем состоянии казенных волостей Киевской губернии» за 1827 рік говориться про те, що Козин належить до Великобугаївської волості. Сюди входять поселення Велика Бугаївка, Ханбіково, Нові Безрадичі, Великі Дмитровичі, Малі Дмитровичі, Підгірці; села (в яких були церкви) Старі Безрадичі, Мала Бугаївка, хутір Козин. Тут же наголошується, що хутір Козин розміщений за 14 кілометрів від волосного поселення Великої Бугаївки. Чисельність чоловічого населення — 164 особи[4].

У 1841—1856 роках, згідно з документами канцелярії Київського округу — за відомістю про перепис населення Велико-Дмитрівської волості, то в Козині мешкало 134 особи.

Згідно з Положенням від 19.02.1861 року при Київському повіті у 1866 році на Обухівщині створено шість волостей: Германівська, Гусачівська, Копачівська власницькі; Дмитрівська державних селян; Обухівська державних підданих; Трипільська казенних, Козин належав до Дмитрівської.

XX—XXI століття

[ред. | ред. код]

У «Списках населенных мест Киевской губернии» виданому Київським Губернським статистичним комітетом подається інформація, що Козин (казенний), так само належав до Велико-Дмитрівської волості, в селі було 157 дворів, мешкало 815 осіб (427 чоловіків та 388 жінок). У селі Козин налічується 567 десятин землі, належить село казенним селянам, що ведуть своє господарство за трипільною системою. В селі є одна православна церква, один хлібозапасний магазин.

І хоч школи тоді створювали церковнопарафіяльні, козинці прагнули, щоб їхні діти були грамотними. 27 лютого 1900 року в Козині почала працювати школа с одним учителем на 20 учнів. Навчалися в хаті Чиженка Федора Даниловича. У 1902 році на кошти земства було збудовано приміщення однокласного народного училища[5]. Приміщення мало одну класну кімнату та квартиру, в якій мешкав сторож. Сім'я вчителя мешкала в іншому будинку. Підручники мав лише учитель, учні ж слухали вчителя та намагалися зрозуміти світ якнайглибше: від створення до існування в ньому багатьох цікавих фактів. У 1903 році з 16 учнів 1-3 класів успішно закінчили школу лише двоє.

Серед матеріалів Обласного державного архіву Київської області від 26 вересня 1914 року зберігся «Рапорт Волостного Правления при семъ представляетъ Губернскому по крестьянскимъ деламъ Присутствію въдомости объ урожае хлебовъ и сборе сена и о количестве продовольственного хлеба, потребнаго при обсемении и продовольствии до нового урожая», в якому зафіксовано, що в Козині на той час мешкало 1142 особи.

Козин було звільнено від німецької окупації 7 листопада 1943 року.

1 жовтня 1958 року село Козин отримало статус селища міського типу, сільську раду перейменували на селищну. До складу селищної ради ввійшли: селище Козин, хутори П'ятихатки та Рудики. Ці хутори з'єдналися з Козином і між собою забудовами центральної вулиці Козина (протяжність до 10 км), яка стала називатися вулицею Леніна (на початку 2000-х років перейменована на вулицю Анатолія Солов'яненка). У 1963 році 30 жовтня було проведено реорганізацію Кагарлицького району шляхом приєднання до нього Обухівського району. Козин було віднесено до Васильківського району (з 03.12.1963 до кінця 1964 року). З 1965 року селище Козин було віднесене до Києво-Святошинського району, а від 3 січня 1967 року Козин знову у складі Обухівського району.

У Козині була поромна переправа через річку Козинку до 1975 року.

У 2000 році відкрито краєзнавчий музей.

Пам'ятки, визначні місця

[ред. | ред. код]

Навпроти селищної ради стоїть пам'ятник воїнам, що захищали Козин від гітлерівських окупантів. Поранений воїн піднімає знамено перемоги, не здаючись ворогам.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У селищі похований всесвітньо відомий український співак та громадський діяч, народний артист УРСР, Народний артист СРСР, Герой України Солов'яненко Анатолій Борисович.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Освіта та культура

[ред. | ред. код]

У Козині працюють загальноосвітня школа, музична школа, будинок культури, бібліотека[6].

Санаторії

[ред. | ред. код]

На території селища розташовані численні бази відпочинку та санаторії.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  2. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. ↑ ВРУ. Архів оригіналу за 6 Січня 2019. Процитовано 6 Січня 2019.
  4. ↑ Центральний державний історичний архів, фонд 533, опис 3, справа 73, С. 12.
  5. ↑ Державний обласний архів, фонд 707, опис 220, справа 22
  6. ↑ Козин // «Словники України» online / Український мовно-інформаційний фонд НАН України.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Kozyn, wś, pow. kijowski, … // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 575. (пол.)
  • Квітуй, Козин, моя земля…: історія селища Козин / ред. кол.: Довгоп'ят (Колінченко) О. М. (голов. ред.) та ін.; фото: Н. П. Сковердяк та ін. — Київ : АВІАЗ, 2010. — 247 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8936-59-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козин_(селище)&oldid=43851400