Очікує на перевірку

Галіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Галіл (автомат))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галіл

Galil
Типавтомат
ПоходженняІзраїль Ізраїль
Історія використання
На озброєнні1973 — по т.ч.
Операторидив. Оператори
ВійниЛіванська війна (1982),
Війна за незалежність Намібії,
Іракська війна
Історія виробництва
РозробникІсраель Ґалілі (ישראל גלילי)
Розроблено1969
ВиробникIsrael Military Industries (IMI), Bernardelli, Indumil, Ka Pa Sa State Factories
Виготовлена
кількість		виробництво продовжується
Варіантидив. Варіанти
Характеристики
Вага2,98 (5,56 мм MAR)
3,75 (5,56 мм SAR)
3,95 (5,56 мм AR)
4,35 (5, 56 мм ARM)
3,85 (7,62 мм SAR)
3,95 (7,62 мм AR)
4,45 (7,62 мм ARM)
6,4 (Sniper) без патронів
0,305 (порожній магазин)
0,72 (споряджений магазин)[1]
Довжина840/760 мм з розкладеним/складеним прикладом
Довжина ствола370 мм (без компенсатора)
Набій5,56×45 мм SS109/M855 (AR, ARM, SAR, MAR)
7,62×51mm NATO (AR, ARM)[1]
Калібр5,56 (AR, ARM, SAR, MAR)
7,62 (AR, ARM)
Діявідведення порохових газів, поворотний затвор
Темп вогню630—750 (5,56 мм)[1]
Дульна швидкість710 (5,56 мм MAR)
850 (5,56 мм SAR)
915 (5,56 мм AR, ARM)
800 (7,62 мм SAR)
850 (7,62 мм AR, ARM)
815 (Sniper)[1]
Дальність вогню
Ефективна500 (5,56 мм)[1]
Галіл у Вікісховищі

Галіл (івр. גליל‎) — ізраїльський автоматичний карабін, розроблений конструктором Ісраелем Ґалілі на основі автомата Калашникова. В Україні з 2009 року випускаються марксманська модифікація Galatz під назвою Форт-301. Виробник — КНВО «Форт». Замовник — підрозділи спеціального призначення СБУ, СЗР і МВС.

Історія

[ред. | ред. код]
Естонські військові з Галілами, обладнаними оптичним прицілом

Незважаючи на перемогу в Шестиденній війні, командування ЦАГАЛю встановило, що FN FAL, що стояли на озброєнні Ізраїлю, були менш пристосовані до умов бою в пустелі, ніж автомати Калашникова, з якими воювали араби. У результаті було прийнято рішення про створення нового автомата під патрон 5,56 × 45 мм, який би зміг замінити FN FAL.

У 1969 році відповідні прототипи були продемонстровані інженерами Узієлем Ґалем і Ісраелем Ґалілі[2], в результаті чого перевага була віддана варіанту Ґаліля, в основі якого лежала конструкція фінського автомата Valmet Rk 62 (копія АК), ліцензія на виробництво якого була куплена Ізраїлем і який, у свою чергу, був ліцензійним варіантом автомата Калашникова. У 1973 році автомат Ґаліля надходить на озброєння під позначенням Galil, при цьому його виробництво було налагоджено компанією Israel Military Industries з використанням купленого в Фінляндії обладнання.

Наприкінці 1980-х років були розроблені варіанти під гвинтівковий патрон 7,62×51mm NATO. До кінця 1980-х років було вирішено припинити використання Ґаліль у піхотних підрозділах у зв'язку з недоліками автомата, на початку 1990-х ці автомати на озброєнні піхотних підрозділів були остаточно замінені американськими автоматами M16 («першою ластівкою» стали американські поставки М16А1 і CAR-15 під час арабо-ізраїльської війни 1967 року, що обходилися дешевше, ніж виробництво Ґалілю). Залишилися в експлуатації тільки вкорочені варіанти, що використовувались як персональна зброя самооборони екіпажів транспорту і танків, а також артилеристів, але й вони були замінені в 2005 році на відповідні варіанти M16.

Опис

[ред. | ред. код]

З точки зору внутрішнього устрою Ґаліль аналогічний автомату Калашникова за винятком застосування іншого набою. Автоматика працює за рахунок відведенню частини порохових газів з каналу ствола через газовідвідний отвір, просвердлений під кутом 30 градусів назад безпосередньо в газову камеру. Газовий поршень хромований. Рукоятка затвору, на відміну від автомата Калашникова, загнута догори для того, щоб її можна було використовувати обома руками. Ліворуч над пістолетною рукояткою є додатковий прапорець запобіжника-перемикача режимів стрільби.

Діоптричний приціл має 2 положення: для стрільби на дистанції 0-300 м і 300—500 м. Також є пристосування з трьома точками, що світяться (одна на мушці і дві на прицілі) для стрільби в умовах низької освітленості на дальності до 100 м. Автомат може стріляти гвинтівковими гранатами, при цьому використовуються магазини на 12 холостих набоїв. Також може використовуватися багнет-ніж.

Пістолетне руків'я виконане з пластику, як і цівка на пізніх варіантах (на ранніх цівка була дерев'яною). Металеві скелетні приклади складаються убік. Одним з недоліків зброї є цілик, розміщується на задній кришці, яка не сидить жорстко, таким чином не гарантується можливість точної пристрілки зброї. Ще однією проблемою Galil є його велика маса — 3,95 кг, що більше, ніж М16А1 (2,97 кг).

Снайперська гвинтівка на озброєнні спецслужб України

[ред. | ред. код]

Наприкінці 2009 року кабінет міністрів України видає указ про прийняття на озброєння прикордонних військ, СБУ та зовнішньої розвідки штурмової гвинтівки TAR-21, кулемета Negev і снайперської гвинтівки модифікації Галіл, які виробляються на НВО «Форт» за ліцензією Israeli Weaponary Industries[3].

Снайперська гвинтівка калібру 7,62×51 мм «Форт 301» — напівавтоматична зброя підтримки, призначена для ведення прицільного вогню на великих відстанях. Характеризується простотою та надійністю конструкції, практичністю в експлуатації. Штатно укомплектована складаним убік прикладом, 6-кратним оптичним прицілом та складаними сошками[4]. Під час Російсько-української війни 2014 гвинтівки Форт-301 були помічені на позиціях українських військових під Маріуполем та Донецьком[5].

Оператори

[ред. | ред. код]

Варіанти

[ред. | ред. код]
  • Galil AR (Assault Rifle) — базовий варіант (патрони 5,56 мм НАТО і 7,62 мм НАТО.
  • Galil ARM (Assault Rifle and Machine gun) — варіант легкого ручного кулемета, що відрізняється від AR наявністю сошок і рукоятки для перенесення (патрони 5,56 мм НАТО і 7,62 мм НАТО).
  • Galil SAR (Short Assault Rifle) — укорочений варіант для повітряно-десантних і бронетанкових військ (патрони 5,56 мм НАТО і 7,62 мм НАТО).
  • Galil MAR (Micro Assault Rifle, Micro-Galil) — укорочений варіант SAR, призначений для спецпідрозділів або використання як персональна зброя самооборони (патрони тільки 5,56 мм НАТО). На цівці є виступ, що запобігає зісковзування кисті в бік дула.
  • Magal — пістолет-кулемет, створений під американський набій .30 Carbine (7,62 × 33 мм) на основі Galil MAR. Всього було випущено близько 1000 штук.
  • Galil Sniper або Galatz — самозарядний снайперський варіант з важким стволом, сошкою, оптичним прицілом і дерев'яним прикладом (патрони тільки 7,62 мм НАТО).
  • Galil Hadar — цивільний самозарядний варіант з цівкою, об'єднаним з прикладом.
  • SR-99 — модернізована версія Galil Sniper.
  • Галіл ACE — подальший розвиток сімейства.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Vektor CR-21

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д = {813E02F8-D6E3-48B1-A0D4-171BBDD46E28} Опис на сайті виробника [Архівовано 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] Israel Weapon Industries (англ.)
  2. ↑ Yisrael Galili, Weapons Inventor, 72//March 11, 1995 nytimes.com
  3. ↑ Штурмова гвинтівка TAR-21 (російською) . Grey. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 11 жовтня 2010. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
  4. ↑ НВО «Форт»: Снайперська гвинтівка «Форт 301». Архів оригіналу за 25 жовтня 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
  5. ↑ Українські силовики почали використовувати снайперські гвинтівки «Форт-301». Військова Панорама. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 21 жовтня 2014.
  6. ↑ que armamento posee el ejercito argentino?. Yahoo Respuestas (es-AR) . 11 листопада 2009. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2020.
  7. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Jones, Richard D. Jane's Infantry Weapons 2009/2010. Jane's Information Group, 35 edition (January 27, 2009). ISBN 978-0710628695.
  8. ↑ Indumil – Industria Militar Colombiana. www.indumil.gov.co. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 12 квітня 2020.
  9. ↑ Tiempo, Casa Editorial El (7 квітня 2006). Colombia, única fábrica de los Galil. El Tiempo (spanish) . Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 12 квітня 2020.
  10. ↑ Haapiseva-Hunter, Jane (1999). Israeli foreign policy: South Africa and Central America. South End Press. с. 114. ISBN 978-0896082854.
  11. ↑ Navy News Service — Eye on the Fleet. www.navy.mil. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 12 квітня 2020.
  12. ↑ Eesti Kaitsevägi — Tehnika — Automaat Galil AR. Архів оригіналу за 14 серпня 2012. Процитовано 10 березня 2011.
  13. ↑ Kaitsevägi — Tehnika — Automaat Galil SAR. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 10 березня 2011.
  14. ↑ Kaitsevägi — Tehnika — Automaat Galil ARM. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 10 березня 2011.
  15. ↑ Kaitsevägi — Tehnika — Galil Snaiper. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 10 березня 2011.
  16. ↑ Hogg, Ian (2002). Jane's Guns Recognition Guide. Jane's Information Group. ISBN 0-00-712760-X.
  17. ↑ Picture of the Knesset Guard on Israel's 52nd Independence Day armed with Galil [Архівовано 22 жовтня 2010 у Wayback Machine.], Israeli Knesset Official Website.
  18. ↑ Galile dla Paragwaju – Altair Agencja Lotnicza. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 25 жовтня 2014.
  19. ↑ weapon systems: infantry. sa army. Архів оригіналу за 17 січня 2019. Процитовано 25 жовтня 2014.
  20. ↑ Walter, John (2006). Rifles of the World. Krause. с. 616. ISBN 978-0896892415.
  21. ↑ Haapiseva-Hunter, Jane (1999). Israeli foreign policy: South Africa and Central America. South End Press. с. 115. ISBN 978-0896082854.
  22. ↑ Снайперська гвинтівка «Форт 301». Архів оригіналу за 25 жовтня 2011.
  23. ↑ Rice Not Guns - German Arms in the Philippines. www.bits.de. Архів оригіналу за 7 вересня 2010. Процитовано 10 березня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галіл&oldid=43289289