Біговел
| Біговел | |
 | |
 Біговел у Вікісховищі |
Безпедальний велосипед або бігове́л — велосипед без педалей і трансмісії. Поєднує в собі риси велосипеда і самоката: наїзник сидить у сідлі, як на велосипеді, проте їде, як на самокаті — відштовхуючись ногами від землі (а не давлячи на педалі).
Безпедальним був перший у світі двоколісний велосипед, сконструйований Карлом Дрезом у 1817 році. Проте лише на початку XX століття безпедальна модель пережила своєрідне відродження і почала використовуватися як дитячий транспорт. Зараз це один із популярних видів дитячого транспорту в Європі і США, з початку 2010-х років набуває популярності в Україні (відомий як бігове́л, велобі́г, велосамока́т, велока́т, велохі́д, велоке́тт, використовуються також англійські назви балансба́йк, ранба́йк та німецька лауфра́д).
Біговели бувають як двоколісними, так і трьох- і чотириколісними. Вони виготовляються з металу, пластику або дерева. Здебільшого біговели не мають гальм, однак деякі моделі оснащуються ручним гальмом. Існують гібридні моделі — велосипед, з якого можна зняти педалі та зменшити висоту рами, перетворивши його в біговел. На сучасних біговелах є можливість замінити колеса на зимові лижі, таким чином дитина може кататися на ньому в будь-яку пору року.
Зазвичай, безпедальні велосипеди призначені для дітей починаючи з одного року і до п'яти-шести років. З їхньою допомогою діти навчаються тримати рівновагу при їзді, так що нерідко біговели стають проміжним етапом перед навчанням катання на звичайному педальному велосипеді.
Безпосереднім попередником дитячого біговела був дерев'яний прототип двоколісного велосипеда, винайдений Карлом Дрезом і названий ним «машиною для бігу» (нім. Laufmaschine). Перша поїздка відбулася 12 червня 1817 року, а патент на свій винахід Дрез отримав у 1818 році. «Машина для бігу» була також відома як дрезина (по імені винахідника), а в 1818 році француз Жозеф Нісефор Ньєпс запропонував для вдосконаленої ним моделі з більш зручним сідлом назву велосипед (фр. vélocipède, від словосполучення «швидкі ноги» латиною). В Англії цей транспортний засіб іменували hobby-horse («дитяча іграшкова конячка») або dandy-horse («конячка для денді») — у другому випадку це було пов'язано з тим, що в ті роки їздили на ньому в основному пусті молоді денді[1][2].
В кінці XX століття цей вид транспорту був відкритий заново: в 1997 році німецькому дизайнерові Рольфу Мертенсу прийшла в голову ідея сконструювати для свого дворічного сина аналогічну модель, на якій дитина могла б їхати, відштовхуючись ногами і поступово навчаючись тримати рівновагу. Дитячий безпедальний велосипед почав набувати все більшої популярності, і Мертенс з братом заснували компанію «Kokua»[3] з продажу свого винаходу. По-німецьки такий велосипед став називатися Laufrad (від нім. laufen «бігти» і Rad «колесо»).
- ↑ Inventors and Inventions (англ.). Marshall Cavendish. 2008. ISBN 9780761477679. Архів оригіналу за 28 грудня 2014. Процитовано 2 вересня 2017.
- ↑ Schiller, Preston L.; Kenworthy, Jeffrey R. (12 серпня 2010). An Introduction to Sustainable Transportation: Policy, Planning and Implementation (англ.). Routledge. ISBN 9781136541940. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.
- ↑ Kokua Bikes. www.likeabike.de. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 2 вересня 2017.