Ара Ґюлер
Ара Ґюлер | |
---|---|
тур. Ara Güler вірм. Արա Գյուլեր | |
Народився | 16 серпня 1928[3][4][…] Бейоглу, Стамбул[3] |
Помер | 17 жовтня 2018[1][2] (90 років) Стамбул, Туреччина[6] ·інфаркт міокарда[7] |
Поховання | Şişli Armenian Cemeteryd |
Країна | Туреччина |
Національність | Вірмени в Стамбулі[8] |
Діяльність | фотограф, фотокореспондент, журналіст |
Alma mater | вірменська середня школа «Гетронаган» |
Знання мов | турецька[9] і вірменська |
Заклад | Paris Match, Hürriyet, Істанбул[d], Time і Magnum Photos |
Роки активності | з 1950 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0351524 |
Сайт | araguler.com.tr |
Ара Ґюлер (зах-вірм. Արա Կիւլէր, тур. Ara Güler; 16 серпня 1928 — 17 жовтня 2018) — відомий турецький фотожурналіст вірменського походження, якого також називають «Око Стамбула» і «Стамбульський фотограф».[10][11]
Ара Ґюлер народився 16 серпня 1928 році в стамбульському районі Бейоглу у вірменській сім'ї. Його батько володів аптекою, а серед друзів батька було безліч цікавих та творчих людей. Так, ще з дитинства хлопчика оточувало богемне, як на той час, товариство. Навчався у вірменській середній школі «Гетронаган».[12] Ара з дитинства вирішив стати актором, і, ще навчаючись у школі, почав грати в театрі; в той період він відвідував курси драматичного мистецтва під керівництвом Мухсіна Ертугрула, засновника сучасного турецького театру.
Втім, попри любов до кіно, коли прийшов час обирати, Ара відмовився від акторства і вибрав журналістику, влаштувавшись 1950 року фотожурналістом у редакцію газети «Yeni İstanbul[tr]». У той же час він вивчав економіку в Стамбульському університеті. Пізніше він перейшов працювати в газету «Hürriyet».
1958 року американська журнальна компанія Time-Life відкрила філію в Туреччині, і Ґюлер став її першим кореспондентом на Близькому Сході. Незабаром він отримав замовлення від Paris Match, Stern і The Sunday Times. Після закінчення військової служби 1961 року Ґюлера прийняли керівником фотографічного відділу в турецький журнал Hayat.[13][14] Приблизно в цей же час він познайомився з Анрі Картьє-Брессоном і Марком Рібу, які запропонували йому роботу в міжнародній фотоагенції «Magnum Photos», до якої він приєднався на певний час. Його роботи представлено в британському фотоальбомі 1961 року. Того ж року його прийнято в Американське товариство журнальних фотографів (ASMP) (сьогодні зване Американським товариством медіа-фотографів) як єдиного члена з Туреччини. Швейцарський журнал Camera відзначив його роботи спеціальним виданням.
У 1960-х роках фотографії Ґюлера використовувалися для ілюстрування книг відомих авторів і демонструвалися на різних виставках по всьому світу. 1968 року його роботи виставлено в 10 майстернях кольорової фотографії в нью-йоркському Музеї модерного мистецтва і на виставці Photokina[ru] в Кельні, Німеччина.[15] 1970 року в Німеччині опубліковано його книгу Türkei. Фотографії Ґюлера з мистецтва та історії мистецтва використовувалися у виданнях Time, Life, Newsweek, Horizon[en] і в швейцарському видавництві Skira[en].
Ґюлер їздив у відрядження в Іран, Казахстан, Афганістан, Пакистан, Індію, Кенію, Нову Гвінею, Калімантан, а також у всі частини Туреччини. У 1970-х роках він фотографував політиків і художників, таких як Індіра Ганді, Марія Каллас, Джон Бергер, Бертран Рассел, Віллі Брандт, Альфред Гічкок, Ансель Адамс, Імоджен Каннінгем, Марк Шагал, Сальвадор Далі і Пабло Пікассо.
Численні роботи Ґюлера зібрано в Національній бібліотеці Франції в Парижі, Музеї Джорджа Істмена[ru] в Рочестері, Університеті Небраски-Лінкольна[en], меморіальній художній галереї Лінкольна Шелдона, Музеї Людвіга[en] і фотомузеї Das imaginäre в Кельні.
У 1970-ті роки Ара Ґюлер працював у кіно, знявши документальний фільм «Кінець героя» (1975). Він був заснований на вигаданому оповіданні про демонтаж ветерана Першої світової війни лінійного крейсера TCG Yavuz.
Архів Ґюлера містить близько 800000 фотографій.[16]
Ара Ґюлер помер від серцевого нападу 17 жовтня 2018 року. Він страждав нирковою недостатністю, лікувався діалізом.[17]
- Master of Leica (1962)[18]
- Орден Почесного легіону (Франція)
- Фотограф століття (1999, Туреччина)[19]
- Почесний докторський ступінь (2004, Технічний університет Йилдиз)
- Велика премія президента Турецької Республіки в галузі культури та мистецтва (2005, Туреччина)
- Премія Люсі в номінації за довічне досягнення (2009, США)[20]
Серед опублікованих книг фотографа — Ara Güler's Creative Americans, Living in Turkey, Ara Güler: Photographs і багато інших.
- ↑ а б Euronews — 1993.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121959139 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ RKDartists
- ↑ https://www.bbc.com/turkce/haberler-turkiye-45897314
- ↑ https://www.haberturk.com/ara-guler-in-hastaligi-neydi-2182939
- ↑ https://www.cumhuriyet.com.tr/haber/istanbulun-renkleri-insanin-rengi-kulturudur-1803454
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ 'Eye of Istanbul' Ara Guler dies at 90. BBC News. 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Larson, Vanessa H. (4 лютого 2014). Photography of Ara Güler captures a forgotten Turkey. The Guardian. 0261-3077. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Getronagan Armenian High School. www.getronagan.k12.tr. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ fotograf net Ara Güler'in Hayatı. web.archive.org. 29 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Turkey old photos. araguler.com.tr (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
- ↑ Ara Güler | Photography and Biography (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ 056 - Sabri Kurkcuoglu / Ara Guler ile Soylesi. web.archive.org. 10 грудня 2009. Архів оригіналу за 10 грудня 2009. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Daily Sabah with AA (17 жовтня 2018). Legendary Turkish photographer Ara Güler loses battle for life at 90. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ fotograf. www.fotograf.net. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ 2010 - Culture - Qantara.de. archive.md. 11 лютого 2013. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 5 серпня 2020.
- ↑ Lucie Awards 2009. www.womeninphotography.org. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 5 серпня 2020.
- Народились 16 серпня
- Народились 1928
- Уродженці Стамбула
- Померли 17 жовтня
- Померли 2018
- Померли в Стамбулі
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Журналісти XXI століття
- Журналісти XX століття
- Фотографи XX століття
- Турецькі фотографи
- Турецькі журналісти
- Випускники Стамбульського університету
- Вірмени Туреччини
- Радянські журналісти