Очікує на перевірку

Ара Ґюлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ара Ґюлер
тур. Ara Güler
вірм. Արա Գյուլեր
Народився16 серпня 1928(1928-08-16)[3][4][…]
Бейоглу, Стамбул[3]
Помер17 жовтня 2018(2018-10-17)[1][2] (90 років)
Стамбул, Туреччина[6]
·інфаркт міокарда[7]
ПохованняŞişli Armenian Cemeteryd
Країна Туреччина
НаціональністьВірмени в Стамбулі[8]
Діяльністьфотограф, фотокореспондент, журналіст
Alma materвірменська середня школа «Гетронаган»
Знання мовтурецька[9] і вірменська
ЗакладParis Match, Hürriyet, Істанбул[d], Time і Magnum Photos
Роки активностіз 1950
Нагороди
IMDbID 0351524
Сайтaraguler.com.tr

Ара Ґюлер (зах-вірм. Արա Կիւլէր, тур. Ara Güler; 16 серпня 1928 — 17 жовтня 2018) — відомий турецький фотожурналіст вірменського походження, якого також називають «Око Стамбула» і «Стамбульський фотограф».[10][11]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ара Ґюлер народився 16 серпня 1928 році в стамбульському районі Бейоглу у вірменській сім'ї. Його батько володів аптекою, а серед друзів батька було безліч цікавих та творчих людей. Так, ще з дитинства хлопчика оточувало богемне, як на той час, товариство. Навчався у вірменській середній школі «Гетронаган».[12] Ара з дитинства вирішив стати актором, і, ще навчаючись у школі, почав грати в театрі; в той період він відвідував курси драматичного мистецтва під керівництвом Мухсіна Ертугрула, засновника сучасного турецького театру.

Втім, попри любов до кіно, коли прийшов час обирати, Ара відмовився від акторства і вибрав журналістику, влаштувавшись 1950 року фотожурналістом у редакцію газети «Yeni İstanbul[tr]». У той же час він вивчав економіку в Стамбульському університеті. Пізніше він перейшов працювати в газету «Hürriyet».

Кар'єра фотографа

[ред. | ред. код]

1958 року американська журнальна компанія Time-Life відкрила філію в Туреччині, і Ґюлер став її першим кореспондентом на Близькому Сході. Незабаром він отримав замовлення від Paris Match, Stern і The Sunday Times. Після закінчення військової служби 1961 року Ґюлера прийняли керівником фотографічного відділу в турецький журнал Hayat.[13][14] Приблизно в цей же час він познайомився з Анрі Картьє-Брессоном і Марком Рібу, які запропонували йому роботу в міжнародній фотоагенції «Magnum Photos», до якої він приєднався на певний час. Його роботи представлено в британському фотоальбомі 1961 року. Того ж року його прийнято в Американське товариство журнальних фотографів (ASMP) (сьогодні зване Американським товариством медіа-фотографів) як єдиного члена з Туреччини. Швейцарський журнал Camera відзначив його роботи спеціальним виданням.

У 1960-х роках фотографії Ґюлера використовувалися для ілюстрування книг відомих авторів і демонструвалися на різних виставках по всьому світу. 1968 року його роботи виставлено в 10 майстернях кольорової фотографії в нью-йоркському Музеї модерного мистецтва і на виставці Photokina[ru] в Кельні, Німеччина.[15] 1970 року в Німеччині опубліковано його книгу Türkei. Фотографії Ґюлера з мистецтва та історії мистецтва використовувалися у виданнях Time, Life, Newsweek, Horizon[en] і в швейцарському видавництві Skira[en].

Ґюлер їздив у відрядження в Іран, Казахстан, Афганістан, Пакистан, Індію, Кенію, Нову Гвінею, Калімантан, а також у всі частини Туреччини. У 1970-х роках він фотографував політиків і художників, таких як Індіра Ганді, Марія Каллас, Джон Бергер, Бертран Рассел, Віллі Брандт, Альфред Гічкок, Ансель Адамс, Імоджен Каннінгем, Марк Шагал, Сальвадор Далі і Пабло Пікассо.

Численні роботи Ґюлера зібрано в Національній бібліотеці Франції в Парижі, Музеї Джорджа Істмена[ru] в Рочестері, Університеті Небраски-Лінкольна[en], меморіальній художній галереї Лінкольна Шелдона, Музеї Людвіга[en] і фотомузеї Das imaginäre в Кельні.

У 1970-ті роки Ара Ґюлер працював у кіно, знявши документальний фільм «Кінець героя» (1975). Він був заснований на вигаданому оповіданні про демонтаж ветерана Першої світової війни лінійного крейсера TCG Yavuz.

Архів Ґюлера містить близько 800000 фотографій.[16]

Ара Ґюлер помер від серцевого нападу 17 жовтня 2018 року. Він страждав нирковою недостатністю, лікувався діалізом.[17]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]

Серед опублікованих книг фотографа — Ara Güler's Creative Americans, Living in Turkey, Ara Güler: Photographs і багато інших.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Euronews — 1993.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #121959139 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. Filmportal.de — 2005.
  5. RKDartists
  6. https://www.bbc.com/turkce/haberler-turkiye-45897314
  7. https://www.haberturk.com/ara-guler-in-hastaligi-neydi-2182939
  8. https://www.cumhuriyet.com.tr/haber/istanbulun-renkleri-insanin-rengi-kulturudur-1803454
  9. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. 'Eye of Istanbul' Ara Guler dies at 90. BBC News. 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
  11. Larson, Vanessa H. (4 лютого 2014). Photography of Ara Güler captures a forgotten Turkey. The Guardian. 0261-3077. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
  12. Getronagan Armenian High School. www.getronagan.k12.tr. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 4 серпня 2020.
  13. fotograf net Ara Güler'in Hayatı. web.archive.org. 29 листопада 2009. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 4 серпня 2020.
  14. Turkey old photos. araguler.com.tr (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 серпня 2020.
  15. Ara Güler | Photography and Biography (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 5 серпня 2020.
  16. 056 - Sabri Kurkcuoglu / Ara Guler ile Soylesi. web.archive.org. 10 грудня 2009. Архів оригіналу за 10 грудня 2009. Процитовано 5 серпня 2020.
  17. Daily Sabah with AA (17 жовтня 2018). Legendary Turkish photographer Ara Güler loses battle for life at 90. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 5 серпня 2020.
  18. fotograf. www.fotograf.net. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 5 серпня 2020.
  19. 2010 - Culture - Qantara.de. archive.md. 11 лютого 2013. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 5 серпня 2020.
  20. Lucie Awards 2009. www.womeninphotography.org. Архів оригіналу за 30 квітня 2016. Процитовано 5 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]