Уличне
| село Уличне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Львівська область | ||||
| Район | Дрогобицький район | ||||
| Тер. громада | Трускавецька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA46020090080060782 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1443 рік | ||||
| Населення | 3856 | ||||
| Площа | 37.149 км² | ||||
| Густота населення | 103.8 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 82177[1] | ||||
| Телефонний код | +380 3244 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°13′55″ пн. ш. 23°38′12″ сх. д. / 49.23194° пн. ш. 23.63667° сх. д. | ||||
| Водойми | річка Уличанка, потік Яцків | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Уличне, вул. Центральна, 76 | ||||
| Вебсторінка | http://ulychne.in.ua/ | ||||
| Сільський голова | Стефанків Святослав Миколайович | ||||
| Карта | |||||
  Уличне | |||||
 Уличне | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
У́личне — село в Трускавецькій міській громаді,Дрогобицького району Львівської області.
Село розташоване на південній частині Дрогобицького району, за 22 кілометри від міста Дрогобича. Абсолютна висота над рівнем моря становить 300—400 м. Територія села знаходиться в зоні мішаних лісів. У селі потік Яцків впадає у річку Уличанку. У західній околиці села наявне велике озеро — Уличанка. Населення села складає 4500 осіб.
Плем'я уличів, що оселилося на берегах річки Дністра-Колодниці, вочевидь, і дало назву селу.
Село складається з таких хуторів: Нетеча, Гора, Кінець, Ярець, Бобівці, Гассендорф, Кривий, Гірнянська Дорога, Горбок, Яцьків, Кути, Городище, Метещі, Болоні, Лани, Капусний, Вишка, Закичірка, Бистра, Промисел, Зруб, Головчина, Діброва, Мельницька Гора, Млинівка, Касарніки.
Перша офіційна документальна згадка, датована 1443 роком.
Під час національно-визвольної війни гетьмана Б. Хмельницького, зокрема його західного військового походу у Галичину в 1648 р., спільні татарсько-козацькі війська здійснили спустошливий напад на с. Уличне. Було пограбовано господарства чотирьох загородників та шістьох коморників, які займали за розміром один лан поля. Також було знищено корчму, яка знаходилася в оренді місцевих євреїв. Проте без пошкоджень залишилися млин, церква із попівством та більшість селянських господарств, які обіймали землеволодіння у розмірі 5 (?) ланів.
Село пам'ятає події Першої світової війни (1914—1918 рр.). В 1915 році бій проходив на Лютичині (окраїна села). Бій тривав два тижні, залишивши великі братські могили. Тоді згорів млин на Мельницькій горі, згоріла хата старої Щупачки в Кривім, у якої було восьмеро дітей.
У 30-ті роки різко зросла національна свідомість наших односельчан, які виношували ідеї державності. Уже в 1931 р. діяли товариства «Добробут», «Сокіл». На Яцькові діяла стара читальна. На Горі, навпроти церкви, діяла друга читальня, осередок «Просвіта». З 1934 року під керівництвом Б. Кульчицького просвітницьку роботу проводило товариство «Рідна школа».
1 серпня 1934 р. було створено гміну Стебник в Дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади: Стебника, Доброгостова, Гассендорфа (Gassendorf), Колпця, Орова, Сільця, Станилі та Уличного[2].
В період Другої світової війни (1939—1945 рр.) уличнянці беруть активну участь в партизанському русі, який був розташований в лісах поблизу села Уличного. У селі на той час діє ВО УПА «Маківка». З приходом більшовиків під час репресій багато партизанів, а також безневинних людей загинули.
В радянські часи у селі діяли колгосп «Карпати» (1250 га орної землі), школа, бібліотека, клуб, дільнична лікарня і нафтопровід.
1992 року в селі встановлено пам'ятник Шевченкові. Скульптор Ярослав Скакун.[3]
Згадки про школу в селі Уличне збереглися з другої половини ХІХ століття.
Після І світової війни до 1939 року в селі існувала загальна народна школа ІІ ступеня. Директор — Дмитро Беч.
У 1939 році в селі відкрили семирічну школу, де навчалось понад 450 дітей. 1949 року школа стала середньою. Було збудоване ще одне приміщення на вісім класних кімнат.
1976 рік — Уличне отримало нове приміщення для школи на 560 учнів. В цій школі зараз навчаються 510 учнів, працює 57 вчителів.
Найдавніші відомості про церкву Св. Параскевії, відомі з 1515 року. Перша дерев'яна церква згоріла у 1831 році. У 1848 році на її місці звели нову, яка також згоріла від блискавки 14 червня 1891 року[4].
В 1904 році архітектор Василь Нагірний розробив проєкт нової мурованої церкви, будівництво якої завершили в 1910 році стараннями о. Олекси Гоцького. Церкву збудували на горі. Це був кінець села, який тепер став центром.
У 1933 році прикрашена та вивінувана парохом Данилом Бодревичем.
У 1936 році освячена епископом Йосафатом Коциловським.
З 1990 року церква оздоблювалась ззовні та продовжує оздоблюватись всередині.
Наприкінці XVIII — у ХІХ ст. на громадській печатці Уличного містилося зображення селянина з косою в руках (зразки такої печатки збереглися в колекції документів відомого львівського краєзнавця ХІХ ст. Антонія Шнайдера).
31.03.2016 р. рішенням Уличненської сільської ради було затверджено герб та прапор с. Уличне, який був розроблений геральдичним товариством м. Львова (автор — А. Гречило)
Щит розтятий, у 1-шу червоному полі два золоті млинські колеса, у 2-гу чорному — три срібні бочки з золотими обручами, одна над одною.
Млинські колеса вказують на існування в Уличному кількох водяних млинів та поширений мельницький промисел. Три срібні бочки символізують солеварні промисли, які сприяли розвитку Уличного. Червоно-чорні кольори підкреслюють активну участь уличан у визвольній боротьбі за волю України.
Квадратне полотнище, яке складається з двох рівновеликих вертикальних смуг, на червоній від древка — два жовті млинські колеса, на чорній з вільного краю — три білі бочки з жовтими обручами, одна над одною.
- Баб'як Мирон Михайлович — кандидат технічних наук, декан інституту менеджменту Дрогобицького педагогічного університету;
- Беч Любомир-Зенон — член пластового куреня ім. полк. Івана Богуна (Перемишль);
- Білан Ігор Ігорович — український футболіст, воротар;
- Білан Михайло Миколайович — адміністратор газети «Визвольний рух», Велика Британія;
- Білан Тетяна Орестівна — кандидат філологічних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Будзяк Василь Миронович — доктор економічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи та інноваційного розвитку Інституту агроекології та природокористування НААН України;
- Габчак Іван Миколайович — лицар ордена Богдана Хмельницького (III ст.), лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Загинув 29.08.2014 р. при виході з «котла» під Іловайськом — Старобешеве (Донецька область);
- Гаврилів Нестор Васильович — кандидат історичних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Галик Володимир Миколайович — кандидат історичних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Дуб Ярослав Михайлович — кандидат фізичних наук, викладач;
- Кушнір Ігор Петрович - начальник відділу юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України;
- Кушнір Михайло Антонович — полковник збройних сил України;
- Костецький Іван — живе в Канаді, видав ілюстровану книгу-літопис про с. Уличне;
- Ортинський Володимир Львович — кандидат економічних наук, ректор Львівської міліцейської академії;
- Пилипів Ігор Зеновійович — кандидат технічних наук, лауреат обласної премії в галузі культури, літератури, мистецтва, журналістики та архітектури у номінації Дизайн- ім. Олени Кульчицької, член Спілки дизайнерів України, викладач кафедри Дизайну Національного лісотехнічного університету України;
- Савчин Мирон Васильович — доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри психології Дрогобицького педагогічного університету;
- Савчин Богдан Михайлович — кандидат технічних наук, викладач Дрогобицького педагогічного університету;
- Стельмахович Мирослав Гнатович — доктор педагогічних наук, автор більше 300 наукових праць з педагогіки;
- Гарабач Марія Теодорівна — членкиня Пласту, зв'язкова ОУН, входила до складу УГВР, довголітня діячка українства Німеччини.
- Жигмонт Лянґ — австрійський та український військовий діяч, начальник штабу бойових груп «Глибока» та «Крукеничі» УГА.
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Дрогобицький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 2 травня 2011.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — 2013. — С. 64. — ISBN 978-617-7142-00-2.
- ↑ Юрій Стецик. Історія Парафіальної церкви Св. Параскеви с. Уличного (XVI—XVIII ст.) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015. [Архівовано 2015-02-11 у Wayback Machine.]
- Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
- Офіційний сайт села
- Сторічний ювілей храму в Уличному
- Історія створення села Уличного
- Село Уличне[недоступне посилання з травня 2019]
- https://decentralization.gov.ua/newgromada/4248/composition
- http://www.tmr.gov.ua/
