Вікіпедія

Іван Вазов

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Вазов.

Академік Іва́н Ва́зов (болг. Иван Вазов; 9 липня 1850, Сопот, Османська імперія — 22 вересня 1921, Софія, Болгарія) — болгарський письменник і громадський діяч. Академік БАН. Міністр народної освіти Болгарії (1897—1899).

Іван Вазов
болг. Иван Вазов
Ім'я при народженніІван Мінчов Вазов
ПсевдонімПейчин, Добринов, Ц-в, Д. Н-ров, Т. Габровски, Боянец, Белчин, Н-чев и др.
Народився9 липня 1850(1850-07-09)[1][2]
Сопот, Османська імперія[3]
Помер22 вересня 1921(1921-09-22)[1][4][…] (71 рік)
Софія, Третє Болгарське царство[6][7]
ПохованняСобор святої Софії
ГромадянствоБолгарія
Національністьболгарин
Діяльністьгромадський діяч, поет, прозаїк, драматург
Мова творівболгарська
Напрямокреалізм
Жанрлірика, епос, драма
Magnum opusПід ігом, Q12291024?, Q104013834? і Epic of the Forgottend
ЧленствоБолгарська академія наук і Спілка болгарських письменників
ПартіяНародна партія
РідVazovd
БатькоMincho Vazovd
МатиСаба Вазова
Брати, сестриGeorgi Vazovd, Владимир Вазов, Борис Вазов, Kiril Vazovd, Mihail Vazovd, Nikola Vazovd, Ana Vazovad і Valka Vazova-Fetvadzhievad
У шлюбі зAtina Bolyarskad
Нагороди
CMNS: Іван Вазов у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

ред.

Навчався у Пловдивській гімназії. 1872–1873 вчителював у Свиленграді.

Учасник національно-визвольного руху. 1876–1877 мешкав у Румунії, де зблизився з політичною еміграцією. Під час російсько-турецької війни 1877—1878 служив у російській армії.

1887–1889  жив в Україні, в Одесі. Емігрувавши до Князівства Болгарія, продовжив активну громадську і літературну діяльність. Автор багатьох поем і поетичних збірок, сповнених національного пафосу. Творчість Вазова у болгарській літературній критиці зараховують до критичного реалізму.

 
Пам'ятник Івану Вазову у рідному місті Сопот

Вазов і Україна

ред.

З творчістю Тараса Шевченка Вазова ознайомив учитель і культурний діяч П. Белчев, який розповів учням про долю українського поета і прочитав уривок з поеми «Катерина». Під враженням від цього твору Вазов пізніше написав поему «Громада» (1880). Певний вплив Шевченка відчувається в поемах «Загорка» (1883), «У царстві самодив» (1884), у поезіях «Іванка» (1878), «Красуня» (1879), «Малина» (1880), «Затужив Бунарджик» (1882), «Пловдив» (1883), «Любену Каравелову» (1884).

Згадки про Тараса Шевченка, які трапляються у літературно-критичних працях Вазова — нотатці про Миколу Костомарова (надрукована у «Зібранні творів» Вазова (том 18, Софія, 1957)), рецензії (1885) на 15-ту книжку «Периодическо списание» («Періодичний журнал»), дорожніх нотатках «Поза Болгарією» (газета «Денница» («Ранкова зоря», 1891)), — свідчать про те, що він добре знав головні віхи життєвого і творчого шляху Шевченка. Український переклад поезії Івана Вазова здійснив Павло Грабовський, яка опублікована у збірці «З чужого поля» в 1895 році.

Переклади українською мовою

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Olomouc City Library regional database
  3. ↑ http://www.virtualtourist.com/travel/Europe/Bulgaria/Oblast_Grad_Sofiya/Sofia-379460/Things_To_Do-Sofia-Aleksander_Nevski_Cathedral-BR-2.html
  4. ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/624238/Ivan-Vazov
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118804057 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ http://www.lonelyplanet.com/travel-tips-and-articles/76194

Література

ред.
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Посилання

ред.
  • Вазов Іван Мінчев // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 222. — ISBN 966-692-578-8.
 
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Вазов&oldid=40075815