Bild (Більд, дослівно з німецької — малюнок, зображення) — найбільша німецька щоденна провокаційна, ілюстрована газета-таблоїд, яку друкує видавництво Axel Springer Verlag. Перший випуск газети вийшов 24 червня 1952 загальним тиражем 455.000 примірників, мав чотири сторінки і поширювався безкоштовно. Щоденний наклад — близько 3,4 мільйона примірників, з яких продається в середньому близько 2,66 мільйона. Належить медіа-концерну Axel Springer SE. У Німеччині називається «бульварною» і є яскравим представником німецькомовної жовтої преси[1].

Bild

Країна  Німеччина
Тип Щоденний Таблоїд
Мова німецька
Жанр таблоїдна журналістика
Політична належність Правий популізм
Місце публікації Берлін
Видавець Axel Springer SE
Формат Нордичний
Періодичність 1 доба

Гасло: Bild wirkt і Bild' Dir Deine Meinung


Засновано 1952
Засновник Аксель Шпрінгер
Власник Axel Springer SE
Головний редактор Кай Дікманн
Ціна 0,50-0,80 € (у залежності від регіону)
Головний офіс Берлін
Наклад

2 086 125 пн-сб;

1 118 497 у неділю Bild am Sonntag (IVW 3/2015)

bild.de
CMNS: Bild у Вікісховищі

Історія

ред.
 
Автомат з продажу газети Bild в Нюрнберзі (2007)

Стиль газети створений німецьким журналістом Акселем Шпрінгером за зразком «бульварної преси» Великої Британії, з якою він познайомився в Гамбурзі під час перебування там Британських Збройних Сил після Другої світової війни.

Перший випуск газети вийшов 24 червня 1952 загальним накладом 455 тис. примірників, мав чотири сторінки і поширювався безкоштовно (пізніше ціна була встановлена в 10 пфенігів, зараз газета у великих містах коштує 0,70 €). Перший великий заголовок звучав: «Кордон близько Гельмштедт гарантується!» (мається на увазі кордон з НДР). Спочатку підписки на газету не існувало, але в даний час можна підписатися як на традиційну «паперову», так і на електронну версію видання. Щоденний наклад — близько 3,4 мільйона примірників, з яких продається в середньому близько 2,66 мільйона (майже 33 тисячі з цієї кількості — в безпаперовому форматі — через інтернет), за передплатою розповсюджується близько 82,3 тис. примірників (з них близько 6,87 тисяч — підписка на електронну версію)[1].

Ідеологія

ред.

В епоху ФРН видання дотримувалося правих поглядів (підтримка політики США, диктатур в Греції і ПАР, капіталізму, ідеї про возз'єднання Німеччини), негативно оцінюючи НДР і прихильників лівих і соціал-демократичних ідей[2]. До кінця 2010-х до списку ворогів додалися уряд Ангели Меркель (як символ деполітизації німецької політики), а також крайні праві (Альтернатива для Німеччини), за оцінкою The Guardian.

Газета підтримує тісні стосунки з політичною елітою Німеччини. Разом з тим газета як в минулому, так і в сьогоденні поляризує німецьке суспільство на своїх прихильників і супротивників, в 1960-х і 2010-х роках видання особливо радикалізувалось[2].

Електронна версія газети

ред.

Офіційний сайт газети: http://www.bild.de/ [Архівовано 17 травня 2006 у Wayback Machine.]:

  • Прив'язка до соц. мережі «Facebook»;
  • 297 млн відвідувачів;
  • Головний Редактор Джуліан Reichelt;
  • Bildmobil.

Цільова аудиторія

ред.
  • 58 % чоловіків;
  • 67 % користувачів від 20 до 49 років;
  • 43 % мають високий рівень освіти (мін. Висока / середня школа);
  • 62 % мають чистий сімейний дохід € 2,000 і більше.

Bildmobil

ред.

Інтернет-пропозиція: BILDmobil Startset на основі карт попередньої оплати (prepaid card). З покупкою цієї пропозиції користувачі отримували sim-карту для стільникового зв'язку і безкоштовний доступ до мобільного порталу BILD зі свого телефону. Тобто BILD почала свій власний бізнес у сфері телекомунікації, користуючись купленим мобільним сервісом; вийшло щось на зразок приватної марки продукту в мережі гіпермаркетів.

Примітки

ред.
  1. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. а б Bild, Merkel and the culture wars: the inside story of Germany’s biggest tabloid. the Guardian (англ.). 16 липня 2020. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 14 грудня 2020.

Посилання

ред.