Assassin's Creed Syndicate
Assassin's Creed Syndicate (укр. Кредо Асасина: Синдикат) — відеогра в жанрі пригодницького бойовика, розроблена Ubisoft Quebec і видана Ubisoft. Це дев'ята основна частина в серії Assassin's Creed і наступниця Assassin's Creed Unity 2014 року. Вона була випущена 23 жовтня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 19 листопада для Microsoft Windows.
Assassin's Creed Syndicate | |
---|---|
Розробник | Ubisoft Quebec[a] |
Видавець | Ubisoft |
Дистриб'ютор | Ubisoft |
Жанр(и) | Пригодницький бойовик, стелс |
Платформа | PlayStation 4 Xbox One Microsoft Windows |
Дата анонсу | 12 травня 2015 |
Дата випуску | 23 жовтня 2015
|
Режим гри | Однокористувацька гра |
Мова | англійська і російська |
Вік. обмеження | ACB: MA15+ — Mature 15+ CERO: Z — Ages 18 and up only ESRB: M — Mature OFLC (A): MA15+ — Mature OFLC (NZ): R13 — Restricted 13 PEGI: 18 — PEGI 18 USK: 16 — USK 16 |
Творці | |
Продюсер | Франсуа Пеланд |
Режисер(и) |
|
Сценарист(и) | |
Ігродизайнер(и) | Фредерік Сен-Лоран Б. |
Програміст(и) | П'єр-Люк Коте |
Художник(и) | Тьєррі Денсеро |
Композитор(и) | Остін Вінторі[en] |
Технічні деталі | |
Рушій | AnvilNext 2.0 |
Носій | Blu-ray, ц-магазини |
Assassin's Creed | |
Попередня гра | Assassin's Creed Unity |
Наступна гра | Assassin's Creed Origins |
Офіційний сайт | |
Assassin's Creed Syndicate у Вікісховищі |
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Дебютний трейлер на YouTube | |
Кінематографічний трейлер на YouTube | |
Сюжетний трейлер на YouTube | |
Ігровий процес на YouTube |
Традиційно для серії, сюжет розгортається як криптоісторія і розповідає про продовження багатовікової боротьби між асасинами й тамплієрами у вікторіанському Лондоні. Близнюки-асасини Джейкоб та Іві Фрай просуваються стежками організованої злочинності та відбирають місто з-під контролю тамплієрів. Гра ведеться від третьої особи, а світом можна вільно переміщатися пішки або каретою. У грі представлені нові системи пересування і вдосконалена механіка бою та стелсу. Між близнюками можна перемикатися для підбору тактики.
Assassin's Creed Syndicate отримала схвальні відгуки. Критики високо оцінили візуальні ефекти, прихильність основних персонажів, особливо близнюків Фрай і антагоніста, переплетену структуру побічних квестів і основних завдань, креативний дизайн місій, а також безтурботність гри й захопливий сюжет. Критика була спрямована на непоказний фінал, а також застарілий та одноманітний ігровий процес і відсутність різноманітності моделей персонажів, але в цілому критики погодилися, що гра знанчо вдоскоанлена порівняно з Unity. Assassin's Creed Syndicate була номінована на кілька нагород у 2015 році, у тому числі на «Пригодницький бойовик» на The Game Awards. Її наступницею стала Assassin's Creed Origins, яка була випущена в жовтні 2017 року.
Ігровий процес
ред.Assassin's Creed Syndicate є відеогрою в жанрі пригодницького бойовика від третьої особи з елементами стелса, ігровий процес якої схожий з попередніми частинами серії. Гравець виконує квести — лінійні сценарії з поставленими цілями — щоб просуватися по сюжету. Поза квестами персонаж може вільно ходити по відкритому світу, щоб знайти додаткові завдання чи більше дізнатися про сюжет. Світ Syndicate складається з великої ділянки вікторіанського Лондона, який займає сім районів[b], набагато більше, ніж локації в попередніх частинах серії[c]. Гравець також може виконувати побічні квести, які були розроблені для відображення боротьби за владу в Лондоні і пов'язані з основною історією гри[5]. Відповідно до історичного контексту, який більше нагадує сучасність, міська варта попередніх частин замінена поліцією вікторіанської епохи, яка рідко атакує протагоніста, якщо в їхній присутності не здійснюється злочин; замість цього, головний ворог гравця — контрольована тамплієрами вулична банда під назвою «Шибеники».
Syndicate дозволяє гравцеві керувати двома персонажами: близнюками братом Джейкобом та сестрою Іві Фрай[6]. Джейкоб є імпульсивним бунтівником, який спеціалізується на ближньому бою, в той час як Іві сильна до прихованої боротьби та покладається на свій розум і кмітливість[7][8]. Крім того, Іві — перший жіночий головний герой основної серії, яким можна керувати[8][d]. За виконання різноманітних дій, гравець отримує очки досвіду, які дають одиниці навичок, що можуть бути використані для відкриття нових здібностей[9], та ресурси, які потрібні для розвитку своєї банди і вдосконалення екіпіровки[10]. Основною зброєю в Syndicate є кастети, компактний револьвер, тростина-клинок, непальський ніж кукрі і традиційний для серії прихований клинок[7][11]. У грі також представлені нові системи для пересування по світу: мотузковий пусковий механізм, за допомогою якого гравець може швидко рухатися по будовам або створювати зіплайни між будівлями[12]; карети, якими гравець може керувати або просто бути пасажиром, і можуть стати місцем бійок та паркурих переслідувань[7][13]; і поїзд, який є основною базою для протагоністів протягом всієї гри.
На відміну від Assassin's Creed IV: Black Flag, попередньої частини серії, в Syndicate відсутні багатокористувацький режим і додаток «Companion App»[14][15].
Сетинг і персонажі
ред.Основні події Assassin's Creed Syndicate відбуваються в 1868 році, під час промислової революції, коли вигадане Братство асасинів було практично знищено у вікторіанському Лондоні, а саме місто перебуває під цілковитим контролем Ордена тамплієрів[4][13].
Головні протагоністи, близнюки Джейкоб та Іві Фрай[17], прибувають до Лондона з містечка Кроулі для звільнення міста, проникнувши та об'єднавши його злочинний світ[4][13], і водночас розшукати могутній стародавній артефакт, відомий як Частка Едему[18][19]. Перебуваючи в Лондоні, близнюки Фрай знайомляться і співпрацюють із Генрі Гріном, одним з міських асасинів[19], а також такими історичними діячами, як письменник Чарлз Дікенс, біолог Чарлз Дарвін[4][17], винахідник Александер Грем Белл, політичний теоретик Карл Маркс[20], медсестра Флоренс Найтінгейл[19], махараджа Дуліп Сінґх[21], інспектор Скотленд-Ярда Фредерік Абберлайн[en][22], і королева Вікторія[23]. Лідія Фрай, внучка Джейкоба, допомагає Вінстону Черчиллю боронити Лондон від нової ворожої шпигунської фракції під час Першої світової війни[24].
Орден тамплієрів представлений в особі головного антагоніста Кроуфорда Старріка, який контролює різні сфери діяльності в Лондоні через своїх довірених осіб[25][26]. Одними з основних ворогів є банда «Шибеники» — поплічники тамплієрів, які тримають під контролем вуличні райони міста[27][28].
Сюжет
ред.На початок 1868 року, Лондон перебуває під контролем Ордена тамплієрів уже сотню років, тоді як Братство асасинів у місті занепало. Кроуфорд Старрік, Великий магістр Ордена і впливова фігура в лондонській промисловості та його злочинному світі, використовує своє багатство і вплив для збільшення політичної влади тамплієрів, прагнучи перетворити Британську імперію в пішака Ордена. Генрі Грін, один з останніх асасинів міста, вкотре звертається до Ради Братства в Кроулі з проханням про допомогу. Тим часом у Кройдоні, близнюки Джейкоб та Іві Фрай пробираються на металоплавильний завод, щоб усунути корумпованого промислового магната-тамплієра Руперта Ферріса і фізика Девіда Брюстера. Вони стають свідками того як робітників несправедливо карають і нехтують їхньою безпекою. Джейкобу вдається вбити Руперта, після чого він тікає на потязі. Його переслідують бандити, що спричиняє аварію, але асасин виживає. Іві тим часом убиває Девіда та вирушає в домовлене місце зустрічі з братом.
Всупереч наказу свого наставника Джорджа Вестгауза, близнюки вирушають на допомогу Гріну в Лондон, щоб відродити тамтешнє Братство й продовжити справу свого померлого батька. Близнюки знаходять Гріна і створюють банду «Граки» на противагу «Шибеникам». Уклавши союз з інспектором Фредеріком Абберлайном[en], близнюки починають звільнення міста, водночас намагаючись знайти Частку Едему, могутній стародавній артефакт, який дозволив би Кроуфорду впливати на розум людей.
Близнюкам вдається затримати розшукуваних «Шибеників» і заручаються підтримкою дівчинки Клари О'ді, яка інформує їх про події в місті через безпритульних. Потім вони вбивають Рексфорда Кейлока, тамплієра, що керував бандами у Вайтчепелі. Асасини реквізують потяг Рексфорда, що стає їхньою пересувною базою.
Генрі Грін знайомить близнюків з винахідником Александером Беллом, який ремонтує клинок Джейкоба і перетворює його на метальний гак. Взамін асасини допомагають йому створити телеграфну лінію. Джейкоб після цього планує подальшу боротьбу проти Кроуфорда, а Іві береться за пошуки Частки Едему.
Джейкоб довідується, що в лондонців популярний напій «Сироп спокою Старріка». Підозрюючи тут якийсь злочин, Джейкоб об'єднується з Чарльзом Дарвіном, і разом вони розкривають, що в напій додається наркотик, який заспокоює споживачів, але поступово вбиває їх. Джейкоб відстежує і знищує завод Старріка з виробництва сиропу, та вбиває його винахідника, доктора Джона Елліотсона[en]. Джейкоб послабляє контроль тамплієрів над транспортною інфраструктурою міста, вбивши Малкольма Мілльнера, очільника омнібусні компанії, і завдає шкоди фінансовим інтересам Старріка, розправившись з банкіром Філіпом Тапенні, який мав намір пограбувати Банк Англії та вкрасти його золотий запас. Також, він запобігає змові Ордена із метою вбивства прем'єр-міністра Великої Британії Бенджаміна Дізраелі, вбивши графа Кардігана, який спланував напад на прем'єр-міністра, що істотно зменшує політичний вплив Старріка. Джейкоб погоджується на альянс з «Шибениками» та їхнім лідером Максвеллом Ротом, але вбиває його після того, як Рот обманом змушує його підірвати будівлю з дітьми-робітниками.
Тим часом Іві добуває щоденник асасина і, дотримуючись прихованої у ньому інформації, проникає в особняк Едварда Кенвея, де знаходить підказки щодо місцезнаходження Плащаниці Едему, однією з Часток, що дає здатність до регенерації і зцілення. Іві вирушає в лондонський Тауер, можливе місце сховища артефакта, де вбиває Люсі Торн, головну поборницю Старріка, яка говорить перед смертю, що Плащаниця зберігається в іншому місці. Крім пошуків Частки, Іві допомагає виправити непередбачені наслідки вбивств Джейкоба, такі як брак ліків та інфляція валюти.
У зв'язку зі смертю своїх сподвижників, Старрік вирішує особисто відшукати Плащаницю. На той час, відносини між близнюками Фрай стають вкрай напруженими, коли вони вступають у суперечку з приводу необережності Джейкоба та вбачаної бездіяльності Іві. Грін, вважаючи, що Плащаниця зберігається в Букінгемському палаці, попереджає близнюків, що Старрік планує увірватися туди, вкрасти артефакт і вбити всіх глав британської церкви та держави. Джейкоб та Іві погоджуються співпрацювати разом востаннє, після чого розійтися. Вони проникають на бал, що проводиться в палаці, де зустрічаються з королевою Вікторією й самим Старріком, який знаходить сховище й надягає Плащаницю. Завдяки артефакту Старрік стає безсмертним, Джейкоб пронизує його клинком, але той миттєво зцілюється. В ході запеклої боротьби Старрік перемагає близнюків і намагається їх задушити, проте його відволікає ударом Грін. Іві вдається зірвати зі Старріка Плащаницю і близнюки одночасно пронизують його клинками.
Близнюки повертають Плащаницю в сховище, примиряються й погоджуються продовжити спільну роботу. Іві згодом одружується з Генрі. На знак визнання їхніх діянь, королева Вікторія проводить аколаду близнюків у Найшляхетніший Орден Підв'язки й повідомляє, що іще звернеться до них.
Розробка
ред.У липні 2014 року, Ubisoft оголосила, що Ubisoft Quebec візьме на себе провідну розробку в рамках «великих інвестицій» в студію, яка брала участь у створенні шести попередніх ігор серії, а також «The Tyranny of King Washington» і «Freedom Cry», завантажуваних вмістів для Assassin's Creed III і Assassin's Creed IV: Black Flag відповідно[29][30]. Assassin's Creed Syndicate є другою основною частиною серії після Rogue 2014 року, розробленою не Ubisoft Montreal. Марк-Алексіс Коте став креативним директором гри[31], в той час як Франсуа Пелланд повернувся в якості старшого продюсера[7][6]; до Syndicate, Коте займав різні посади під час роботи над Brotherhood, Revelations, Assassin's Creed III і вищезгаданого «Freedom Cry», а Пелланд був продюсером Assassin's Creed III. Лідія Ендрю, звукорежисер гри, раніше працювала над Assassin's Creed III, Black Flag і Unity[7][17]. Історик Жан-Вінсент Рой, який був консультантом по Syndicate, раніше консультував Assassin's Creed III, і займав інші посади в Ubisoft[32]. Гра також є першою в серії, в якій присутній неігровий трансгендерних персонаж[33]. Ubisoft Quebec займалася розробкою Syndicate більше двох років і співпрацювала з дванадцятьма іншими студіями Ubisoft по всьому світу, включаючи Ubisoft Bucharest, Ubisoft Kyiv, Ubisoft Montpellier, Ubisoft Montreal та Ubisoft Shanghai, кожна з яких виконувала індивідуальні завдання; наприклад, монреальський підрозділ відповідав за створення натовпу і програмування паркура, тоді як київський — за версію гри для ПК[1][2].
Інформація про Syndicate, яка під час розробки називалася Assassin's Creed Victory, вперше була опублікована 2 грудня 2014 року на вебсайті Kotaku, де були опубліковані роздобуті подробиці та скріншоти з семихвилинного відеозапису ігрового процесу[34]. Ubisoft підтвердила розробку гри і пізніше випустила заяву, в якій компанія висловила розчарування з приводу витоку «внутрішніх активів, не призначених для суспільного споживання», але заявила, що вони «раді офіційно розкрити те, над чим студія працює пізніше»[35]. Анонс Assassin's Creed Syndicate відбувся 12 травня 2015 року[36][37].
Музика
ред.Assassin's Creed Syndicate (Original Game Soundtrack) | |
---|---|
Саундтрек-альбом | |
Композитор | Остін Вінторі[en] |
Дата випуску | 23 жовтня 2015 |
Жанр | Музика до відеогри |
Тривалість | 1:25:37 |
Мова | англійська |
Лейбл | Ubisoft Music |
The Sound of Assassin's Creed Syndicate | |
---|---|
Саундтрек-альбом | |
Композитор | Остін Вінторі[en] |
Дата випуску | 23 жовтня 2015 |
Жанр | Музика до відеогри |
Тривалість | 55:00 |
Мова | англійська |
Лейбл | Ubisoft Music |
Assassin's Creed Syndicate: Jack the Ripper (Original Game Soundtrack) | |
---|---|
Саундтрек-альбом | |
Композитор | Беар Макрірі[en] |
Дата випуску | 15 грудня 2015 |
Жанр | Музика до відеогри |
Тривалість | 23:50 |
Мова | англійська і російська |
Лейбл | Ubisoft Music |
Музичний супровід для Assassin's Creed Syndicate був написаний американським композитором Остіном Вінторі[en], який до цього займався такими проєктами як Journey та The Banner Saga[38], а також безліччю інших, включно з фільмами; за Journey Вінторі був номінований на премію «Греммі» в категорії «Найкращий саундтрек до візуального подання»[39]. Лідія Ендрю, звукорежисер Syndicate, зв'язалася з Вінторі наприкінці 2014 року, повідомивши йому, що Ubisoft зацікавлена в тому, щоби запросити його для роботи над саундтреком, сказавши: «Ми хочемо спробувати щось нове. Ми хочемо почути те, що здивує нас». Оскільки велика частина інформації стосовно гри була недоступна через угоду про нерозголошення, Вінторі знав лише те, що дії відбуваються у вікторіанському Лондоні й деякі деталі біографії головних героїв[40].
Розмірковуючи над напрямом музичного супроводу, композитор зупинив свій вибір на камерній музиці з елементами вальсу й арій[40][41][42]. Вибір камерної музики був зумовлений тим, що, за словами Вінторі, вона «економічна» й «по-справжньому рухлива […] та естетично сумісна з вікторіанським Лондоном», тоді як вальс служив для нього уособленням сцен боїв, навевши в приклад композицію «Top Hats and Sword Canes»[40][42]. Хоча він сумнівався в схваленні свого бачення, Ubisoft була вражена таким підходом, який Вінторі назвав «неомендельсоновським», описавши його як «суміш дуже модерністського звучання зі звуком камерної музики 19-го століття»[40][41].
Замість залучення оркестру, Вінторі співпрацював із камерним ансамблем із дев'яти осіб і двох солістів, щоби «зобразити смертельну точність, з якою рухаються асасини». Композитор зосередив першочергову увагу на передачі емоційного стану персонажів та ідей у грі, оскільки, на його думку, «не обов'язково починати побудову музики навколо періоду часу, тому що він уже представлений грою»[40]. Намагаючись відійти від «футуристичних науково-фантастичних елементів» минулих частин серії, Вінторі, більшою мірою, покладався на музичні традиції вікторіанської епохи, щоби створити більш інтимні й зухвалі музичні теми[42]. У композиції «Too Dreadful a Practice for This Open Air», Вінторі використав лібрето Наума Тейта[en] з опери «Дідона й Еней» бароко-композитора Генрі Перселла[40][41].
Ідею запису оригінальних гімнів і народних пісень, які розповідали б про головних героїв та їхніх жертв, а також подальше відтворення композицій через вуличних музикантів в самій грі, піднесла звукорежисер Лідія Ендрю, щоби у такий спосіб «розкрити Лондон». Вінторі сказав: «Думка полягала в тому, що якийсь анонімний композитор десь спостерігає, як дві таємничі фігури маніпулюють Лондоном і грають із балансом сил. І він починає писати про це пісні». Задля цього, Вінторі тісно співпрацював із музичним комедійним ансамблем Tripod з Австралії, який написав лірику до шести «балад про вбивство»[40][43].
Під час роботи над саундтреком, Вінторі втратив двох близьких людей, що відобразилося на написанні музики: «[Мені] доводилося писати в періоди досить сильного особистого горя й почуття втрати […] Я був змушений спробувати висловити мої траур і скорботу у своїх творах та спробувати дати музиці бути віддушиною». За його зізнанням, композиція «Underground», наряду з іншими, прямо висловлює його почуття перенесеної втрати[40]; «Underground» згодом була номінована на премію «Hollywood Music in Media», проте програла композиції авторства Пола Маккартні «Hope for the Future» з гри Destiny[44][45].
Саундтрек було випущено 23 жовтня 2015 року в Amazon MP3[en] та iTunes, і того ж дня було випущено збірку The Sound of Assassin's Creed Syndicate, яка більшою мірою містила композиції, що не увійшли в основний альбом[46]. Беар Макрірі[en] написав музику для завантажуваного вмісту «Jack the Ripper»; саундтрек був випущений 15 грудня 2015 року[47].
Випуск
ред.Assassin's Creed Syndicate була випущена 23 жовтня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 19 листопада для Microsoft Windows[48][49]. Іграшкові репліки тростини-клинка і поруча з прихованим клинком, зроблених в натуральну величину, були доступні для покупки після випуску[50][51]. Гравці, які оформили попереднє замовлення Syndicate, отримали доступ до місії «The Darwin and Dickens Conspiracy»[52].
Видання
ред.Окрім стандартного видання Assassin's Creed Syndicate і видання за підпискою Uplay+, було випущено п'ять інших[53][54].
Контент | Видання | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Стандартне видання | Видання Uplay+ | Золоте видання | Колекційне видання «Граки» | Видання колекціонера | Колекційне видання «Чарінг-Кросс» | Колекційне видання «Біг-Бен» | |
Гра | Так | Так | Так | Так | Так | Так | Так |
Цифровий контент | |||||||
Сезонний абонемент | Ні | Так | Так | Ні | Так | Ні | Так |
Місія «The Darwin and Dickens Conspiracy» | Ні | Ні | Так | Так | Так | Так | Так |
Місія «Runaway Train» | Ні | Ні | Ні | Так | Ні | Так | Так |
Фізичний контент | |||||||
Колекційна коробка | Ні | Ні | Ні | Так | Так | Так | Так |
Двостороння карта Лондона | Ні | Ні | Ні | Так | Так | Так | Так |
Артбук | Ні | Ні | Ні | Так | Так | Так | Так |
Диск з офіційним саундтреком | Ні | Ні | Ні | Так | Так | Так | Так |
Фігурка Джейкоба на перетині залізничних колій | Ні | Ні | Ні | Ні | Так | Так | Ні |
Фігурка Джейкоба на Біг-Бені | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Так |
Унікальний стілбук | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Так |
Ексклюзивна номерна літографія[e] | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Так |
Ексклюзивна фляга | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Ні | Так |
Завантажуваний вміст
ред.Assassin's Creed Syndicate отримала різноманітний як платний, так і безплатний завантажуваний вміст у вигляді таких доповнень як місії, костюми і зброя[55][56][57][58], та сезонний абонемент, який поміж іншого надає ексклюзивний доступ до місії «A Long Night Out on the Town»[59].
- «The Dreadful Crimes» — сюжетне доповнення, яке розширює систему розслідування злочинів Unity та ставить перед гравцями завдання розкрити справи про вбивства, співпрацюючи за такими історичними постатями, як Артур Конан Дойл, Генрі Реймонд і Чарлз Дікенс[60][61][62]. Доповнення було одним із бонусів за попереднє замовлення гри для PlayStation 4, а також залишалося ексклюзивом консолі до 31 березня 2016 року[60][63], після чого було випущено 11 квітня для Windows[64]. На відміну від нижчезгаданих наборів і сюжетних доповнень, «The Dreadful Crimes» не було включено до сезонного абонементу[61][65].
- «Steampunk Pack» — набір, випущений 3 листопада 2015 року, містить костюм для Джейкоба, три види зброї і два предмети спорядження[56].
- «Victorian Legends Pack» — набір, випущений 17 листопада 2015 року, містить костюм для Іві, три різновида зброї і два предмети спорядження[57].
- «Jack the Ripper» — сюжетне доповнення, концепція якого стилістично схожа з «The Dreadful Crimes», оповідає про події, що сталися в 1888 році, коли Іві Фрай повертається в Лондон після 20-річної відсутності, щоби розслідувати вбивства, вчинені сумнозвісним Джеком-Різником, та вистежити його, і знайти свого брата Джейкоба, зниклого після сутички зі злочинцем[63]. Окрім Іві Фрай, гравець також керує Джеком-Різником у кількох місіях[66]. Доповнення було випущено 15 грудня 2015 року для PlayStation 4 та Xbox One, і 22 грудня для Microsoft Windows[67].
- «Streets of London Pack» — набір, випущений 19 січня 2016 року, містить місії «The Darwin and Dickens Conspiracy» та «Runaway Train», а також 13 різновидів зброї, 6 предметів спорядження і три костюма для Джейкоба та Іві[58].
- «The Last Maharaja» — сюжетне доповнення в якому Джейкоб та Іві Фрай допомагають Дуліпу Сінґху протистояти Британській Ост-Індійській компанії й тамплієрам, які намагаються вбити його[68]. Доповнення було випущено 1 березня 2016 року для всіх платформ[21].
Оцінки й відгуки
ред.Агрегатор | Оцінка |
---|---|
Metacritic | (ПК) 74/100[74] (PS4) 76/100[75] (XONE) 78/100[76] |
Видання | Оцінка |
---|---|
Electronic Gaming Monthly | 8.5/10[69] |
Game Informer | 9/10[70] |
GameRevolution | [71] |
GameSpot | 9/10[20] |
GamesRadar+ | [18] |
Giant Bomb | [19] |
IGN | 8.2/10[72] |
PC Gamer (США) | 66/100[73] |
Assassin's Creed Syndicate отримала «загалом сприятливі» відгуки версій для PlayStation 4 та Xbox One[75][76], в той час як версія гри для ПК отримала «змішані або середні» відгуки критиків, за даними агрегатора рецензій Metacritic[74].
Алекса Рей Корріа з GameSpot похвалила універсальність нової бойової системи Syndicate, а також красу мапи й доданий мотузковий механізм. Вона назвала гру «тріумфальним поверненням до форми для франшизи»[20].
Даніел Крупа з IGN дав грі оцінку 8.2/10, назвавши дизайн міста й безтурботний сюжет її яскравими моментами, але розкритикувавши одноманітні бої, водночас зазначивши, що вони стали ліпше, ніж в Unity[72].
Бретт Македонський з Destructoid дав грі 7.5/10, високо оцінивши персонажів, які є такими, що запам'ятовуються, та унікальність місій із вбивств. Проте, він також заявив, що «майже всі помилки пов'язані з ігровим процесом», критикуючи бойову механіку й механіку управління каретою. Крім того, він визнав, що мотузковий механізм дійсно полегшив пересування Лондоном, але відчув, що це «схоже на обман» і позбавляє задоволення від лазіння в серії[77].
Крістофер Лівінгстон з PC Gamer дав грі 66/100. Він похвалив персонажів і основні місії, але зазначив, що побічні квести одноманітні й не так приємні, а «новизна закінчується за кілька годин до закінчення гри»[73].
Продажі
ред.Assassin's Creed Syndicate дебютувала на першій сходинці у Великій Британії за версією Chart-Track. Проте, у перший тиждень вона стала другою найгіршою з продажу грою франшизи у Великій Британії, поступившись тільки Assassin's Creed Rogue[78]. Відповідно до звітів Ubisoft, низькі продажі в перший тиждень були пов'язані з випуском Assassin's Creed Unity у 2014 році, який негативно вплинув на продажі через сумнозвісну кількість багів і збоїв. Продажі Syndicate на другому тижні перевищили продажі Unity[79]. Гра стала дев'ятою найбільш продаваною роздрібною грою у Великій Британії[80]. Станом на лютий 2016 року, у всьому світі було продано понад 4,12 млн одиниць гри[81].
Похвали
ред.У квітні 2020 року, Game Informer оцінив гру як другу найкращу в серії Assassin's Creed на сьогоднішній день[82]. Assassin's Creed Syndicate увійшла до кількох списків кращих відеоігор 2015 року, в тому числі GamesRadar+[83], GameSpot[84], Complex[85], Eurogamer[86], Screen Rant[87] і Kotaku[88]. У жовтні 2020 року, Game Informer назвав Syndicate однією з найкращих ігор покоління[89].
Рік | Нагорода | Категорія | Одержувач | Результат | Прим. |
---|---|---|---|---|---|
2015 | Hollywood Music in Media Awards | Пісня — Відеогра | Tripod та Остін Вінторі («Underground»), Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [44] |
The Game Awards | Найкращий бойовик / пригодницька гра | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [90] | |
Canadian Videogame Awards | Гра року | Assassin's Creed Syndicate | Перемога | [91][92] | |
Найкраща гра для консолей | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Найкраща анімація | Assassin's Creed Syndicate | Перемога | |||
Найкращий звук | Assassin's Creed Syndicate | Перемога | |||
Найкращий ігровий дизайн | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Найкращі нові персонажі | Джейкоб та Іві Фрай, Assassin's Creed Syndicate | Перемога | |||
Найкраще художне оформлення | Assassin's Creed Syndicate | Перемога | |||
Найкращий сценарій | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Fans' Choice Award: Найкраща гра канадського виробництва | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
2016 | Best of 2015 Awards (Game Revolution) | Найкращий пригодницький бойовик | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [93] |
Best of 2015 (IGN) | Гра року для PlayStation 4 | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [94] | |
Найкращий пригодницький бойовик | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Найкраща оригінальна музика | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Найкраще акторське виконання | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Writers Guild of America Awards | Видатне досягнення у написанні відеоігор | Марк-Алексіс Кот, Гюго Джард, Корі Мей, Джеффрі Йохалем та ін. | Номінація | [95] | |
D.I.C.E. Awards | Видатне досягнення в анімації | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [96] | |
Видатне досягнення в персонажах | Іві Фрай | Номінація | |||
SXSW Gaming Awards | Досконалість в анімації | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [97] | |
Досконалість в мистецтві | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Досконалість в анімації | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
National Academy of Video Game Trade Reviewers Awards | Анімація, художність | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [98] | |
Художнє оформлення, історичний вплив | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Дизайн персонажів | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Дизайн костюмів | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Ігровий дизайн, франшиза | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Освітлення / Текстурування | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Монтаж звуку в ігровому кіно | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
British Academy Games Awards | Художні досягнення | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | [99] | |
Досягнення в звуці | Assassin's Creed Syndicate | Номінація | |||
Музика | Assassin's Creed Syndicate | Номінація |
Примітки
ред.- Коментарі
- ↑ У співпраці з дванадцятьма іншими студіями Ubisoft по всьому світу, включаючи Ubisoft Bucharest, Ubisoft Kyiv, Ubisoft Montpellier, Ubisoft Montreal та Ubisoft Shanghai[1][2].
- ↑ Вестмінстер, Стренд, Лондонське Сіті, Вайтчепел, Темза, Саутерк[en] і Ламбет[3].
- ↑ Команда розробників заявила, що карта приблизно на 30% більше, ніж Париж в Assassin's Creed Unity 2014 року[4].
- ↑ Хоча в Assassin's Creed III: Liberation 2012 року головним героєм є жінка, Liberation не вважається частиною основної серії.
- ↑ Лише для тих, хто оформив попереднє замовлення.
- Джерела
- ↑ а б Assassin's Creed Syndicate. Ubisoft. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Ubisoft Singapore. Facebook. 24 червня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кох, Камерон (16 жовтня 2015). How Big Is 'Assassin's Creed Syndicate'? We Break Down The Size Of Ubisoft's Latest. Tech Times. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в г Крупа, Даніел (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Officially Announced. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Assassins Creed Syndicate wont have totally random side quests this time. GamesRadar+. 7 червня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Камен, Метт (12 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate industrialises steampunk slayings. Wired UK. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в г д Оррі, Джеймс (13 травня 2015). 7 things Ubisoft wants you to know about Assassin's Creed: Syndicate. VideoGamer.com. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Блейн, Луїза (12 травня 2015). Who is Evie Frye? Meet Assassins Creed Syndicates female hero. GamesRadar+. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Коллар, Філіп (23 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate survival guide: how to get the most out of your time in London. Polygon. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Льюїс, Енн (28 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate Crafting and Customization FAQ. Ubisoft. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Вебстер, Ендрю (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate brings the series to London. The Verge. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate's New Rope Launcher Adds a Batman Twist to Your Arsenal. GameSpot. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в Мартін, Ліам (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate revealed: Male and female siblings take back Victorian London. Digital Spy. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Саркар, Саміт (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate has no multiplayer. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кармалі, Люк (28 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Will Not Have a Companion App. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Джессі, Бен (12 жовтня 2020). Assassin's Creed: The Voice Actor Behind Every Main Protagonist In The Series. TheGamer. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Story, Characters, and Setting Breakdown. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Блейн, Луїза (22 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate review. GamesRadar+. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в г Каравелла, Вінні (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. Giant Bomb. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в Рей Корріа, Алекса (30 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. GameSpot. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Філліпс, Том (1 березня 2016). Assassin's Creed Syndicate bows out today with The Last Maharaja DLC. Eurogamer. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Сліва, Марті (16 вересня 2015). The Celebrities of Assassin’s Creed Syndicate. IGN. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Queen Vic, Karl Marx & Florence Nightingale join Assassin's Creed Syndicate's history super team. GamesRadar+. 24 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Коллар, Філіп (23 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate is hiding a huge, incredible secret. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Македонський, Бретт (28 жовтня 2015). Review: Assassin's Creed Syndicate. Destructoid. Процитовано 20 листопада 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Коллар, Філіп (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate review. Polygon. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Лебеф, Сара (22 жовтня 2015). Assassin’s Creed Syndicate review: Something old, something new. Assassin’s Creed Syndicate review: Something old, something new. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Баркер, Семмі (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review (PS4). Push Square. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Зікк, Джозеф (3 липня 2014). Ubisoft to Invest Heavily in Quebec City for Future Assassin's Creed, Will Hire 100 More. BetaKit. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Матулеф, Джеффрі (3 липня 2014). Upcoming Assassin's Creed game will be the first not headed by Ubisoft Montreal. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Рей Корріа, Алекса (12 травня 2015). How Assassin's Creed Syndicate Reinvents Stealth and Combat in the Series. GameSpot. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Вільямс, Майк Вільямс (13 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate: Female Assassins and Gang Members, A Step for Equality. USgamer. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Філліпс, Том (24 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate takes a leap towards inclusivity with the series' first transgender character. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Шраєр, Джейсон (2 грудня 2014). Next Year's Big Assassin's Creed Is Set In Victorian London. Kotaku. Архів оригіналу за 16 травня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Чалк, Енді (2 грудня 2014). The next Assassin's Creed game will be set in Victorian London. PC Gamer. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кресенте, Брайан Кресенте (7 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate hits this holiday, stars Jacob Frye. Polygon. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Хуссейн, Тамур (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Announcement Trailer Threatens to Upturn An Empire. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Блейк, Віккі (11 вересня 2015). Journey Composer Will Write Assassin's Creed Syndicate Score. IGN. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Austin Wintory | Artist. Grammy Award. 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в г д е ж и Ф. Еббінгауз, Пітер (4 грудня 2015). Composer Austin Wintory about scoring Assassin's Creed Syndicate. Behind the Audio. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в Ферріс, Джої (6 жовтня 2015). Interview with Austin Wintory, composer for Journey and Assassin’s Creed Syndicate. Nerd Reactor. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б в Стівенс, Нейтан (5 жовтня 2015). INTERVIEW with Assassin’s Creed Syndicate Composer Austin Wintory. Gaming Cypher. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Гіллієр, Бренна (25 жовтня 2015). Stream or buy the Assassin's Creed Syndicate soundtrack, including Tripod's murder ballads. VG247. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б 2015 Music In Visual Media Nominees. Hollywood Music in Media Awards. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ 2015 HMMA Winners. Hollywood Music in Media Awards. 11 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Assassin's Creed Syndicate (Original Game Soundtrack) by Austin Wintory. Apple Music. 23 жовтня 2015. Архів оригіналу за 6 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Макрірі, Беар (1 грудня 2015). Assassin's Creed Syndicate — Jack the Ripper. Архів оригіналу за 16 серпня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Джуба, Джо (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Officially Unveiled, Releases 10/23. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кросслі, Роб (18 листопада 2015). Assassin's Creed Syndicate Ships on PC a Month After Consoles. GameSpot. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Саад, Шеріф (13 травня 2015). Assassin's Creed: Syndicate has four special editions, a season pass & two replicas. VG247. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Блейн, Луїза (13 травня 2015). Jacob's cane in Assassin's Creed Syndicate is a knife and a 'scythe blade'. GamesRadar+. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Гілліард, Кайл (25 серпня 2015). Pre-Order Assassin's Creed Syndicate, Work With Charles Darwin And Dickens. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Озборн, Алекс (12 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate Collector's Edition Announced. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Філліпс, Том (13 травня 2015). Assassin's Creed Syndicate's four special editions detailed. Eurogamer. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Наннелі, Стефані (17 жовтня 2015). Here’s a look at two Boroughs in Assassin’s Creed: Syndicate and free outfit DLC. VG247. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Блейн, Луїза (3 листопада 2015). Syndicate's Steampunk Pack includes goggles and a… Wallop Enhancifier. GamesRadar+. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Льюїс, Енн (19 листопада 2015). Assassins Creed Syndicate Victorian Legends Pack. Ubisoft. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Наннелі, Стефані (20 січня 2016). Assassin’s Creed: Syndicate Streets of London pack out now. VG247. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Філліпс, Том (18 вересня 2015). Assassin's Creed Syndicate has a Jack the Ripper DLC. Eurogamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Тотіло, Стівен (29 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate's DLC Missions Range From Terrible to Great. Kotaku. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Усленгі, Фабіано (21 лютого 2020). Assassin's Creed Syndicate aktuell kostenlos, lohnen sich DLCs & Season Pass?. GameStar. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Ловрідж, Сем (18 вересня 2015). Assassin's Creed: Syndicate PS4 1TB bundle announced. Trusted Reviews. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Рей Корріа, Алекса (16 грудня 2015). Is Assassin's Creed Syndicate's Jack the Ripper DLC Worth Playing?. GameSpot. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Assassin's Creed Syndicate: The Dreadful Crimes for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Саад, Шеріф (15 вересня 2015). Jack the Ripper DLC announced for Assassin’s Creed: Syndicate, season pass detailed. VG247. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Філліпс, Том (22 грудня 2015). Assassin's Creed Syndicate: Jack the Ripper DLC review. Eurogamer. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Хуссейн, Тамур (15 грудня 2015). Go Face-to-Face With Jack The Ripper in This Interactive 3D Assassin's Creed Trailer. GameSpot. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Македонський, Бретт (2 березня 2016). Review: Assassin's Creed Syndicate: The Last Maharaja. Destructoid. Процитовано 20 листопада 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Карсілло, Рей (28 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate review. EGM. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Джуба, Джо (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review — Rebuilding the Brotherhood. Game Informer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Гот, Джеб (23 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate Review. Game Revolution. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Крупа, Даніел (22 жовтня 2015). Assassin's Creed Syndicate Review. IGN. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Лівінгстон, Крістофер (25 листопада 2015). Assassin's Creed: Syndicate review. PC Gamer. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for PC Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for PlayStation 4 Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 24 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ а б Assassin's Creed Syndicate for Xbox One Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Македонський, Бретт (28 жовтня 2015). Review: Assassin's Creed Syndicate. Destructoid. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Інь-Пул, Веслі (26 жовтня 2015). Assassin's Creed: Syndicate is the UK's number one game. Eurogamer. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Філліпс, Том (5 листопада 2015). Assassin's Creed Syndicate sales "clearly" impacted by Unity. Eurogamer. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Наннелі, Стефані (16 січня 2016). UK’s best-selling games of 2015: FIFA 16 wins, PS4 tops in console and software sales. VG247. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Лік, Джонатан (11 лютого 2016). Ubisoft's Assassin's Creed Hiatus Is a $300+ Million Dollar Investment For Franchise's Future. Game Revolution. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Джуба, Джо (29 квітня 2020). Ranking the Entire Assassin's Creed Series. Game Informer. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Game of the Year 2015. GamesRadar+. 31 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Еспінелі, Метт (21 грудня 2015). Top 25 Games of 2015. GameSpot. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ The Best Video Games of 2015. Complex. 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Readers' top 50 games of 2015. Eurogamer. 16 грудня 2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Дайс, Ендрю (13 січня 2016). The Best 20 Video Games of 2015. Screen Rant. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Гамільтон, Кірк (4 січня 2016). The 12 Best Video Games Of 2015. Kotaku. Архів оригіналу за 15 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Джуба, Джо (2 жовтня 2020). Game Informer's Best Games Of The Generation. Game Informer. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Nominees | The Game Awards 2015. The Game Awards. 12 листопада 2015. Архів оригіналу за 14 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кілло, Блейн (7 грудня 2015). Winners of the 2015 Canadian Videogame Awards announced. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Кіз, Роб (17 лютого 2015). Canadian Videogame Awards 2015: Final Nominations Announced. Screen Rant. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Best of 2015 Awards. Game Revolution. 1 січня 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ IGN's Best of 2015 Wiki Guide. IGN. 8 січня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Сінклер, Брендан (11 січня 2016). Writers Guild of America doles out game nominations. GamesIndustry.biz. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Макуч, Едді (18 квітня 2016). Rise of the Tomb Raider Leads D.I.C.E. Awards With 9 Nominations. GameSpot. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ SXSW Gaming Awards Info. South by Southwest. 19 березня 2016. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Winners — National Academy of Video Game Trade Reviewers Corporation. National Academy of Video Game Trade Reviewers. 21 березня 2016. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.
- ↑ Скребельс, Джо (12 березня 2016). BAFTA Games Awards 2016 Nominees Revealed. IGN. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 20 листопада 2020.