(Minghui.org) Ми всі були засмучені, коли Сун Чжумей померла. Вона була хорошою практикувальницею й прикладом для всіх. Чому ж вона пішла так рано?

Сун сумлінно виконувала три справи. Що стосується особистого вдосконалення, то вона вміла зносити труднощі. З іншими практикувальниками вона завжди спілкувалася з позиції Фа, допомагала й нагадувала вдосконалюватися та осягати принципи Фа — у такий спосіб ми вдосконалювалися разом. Упродовж багатьох років співучні обговорювали з нею різні питання.

Вранці перед смертю вона разом із трьома іншими практикувальниками дивилася відео «Шепіт життя» на NTDTV, читала останній випуск MinghuiWeekly і вивчала лекцію із «Чжуань Фалунь». Було відомо, що вона багато читала й вільно володіла мовою. Однак, вона несподівано померла того ж вечора.

У цю трагічну новину важко було повірити, і ми подумали, що, мабуть, помилилися.

Сун удосконалювалася за Фалунь Дафа з 1998 року. Усі 26 років вона твердо дотримувалася принципів Дафа й була прекрасною дружиною.

Після початку репресій у Китаї Сун разом з іншими практикувальниками підтверджувала Дафа, різними способами роз’яснювала людям правду, також відвідувала навколишні села. Коли компартія Китаю почала її переслідувати, вона пішла з дому й переховувалася в нашому районі, терпіла злидні. Сун швидко злилася з місцевою групою, доброчинно впливала на загальний стан практикувальників і брала участь у процесі Виправлення Законом.

У 2003 році переслідування посилилося: місцевий центр виробництва матеріалів із роз’яснення правди було знищено, а її заарештували. Поліція намагалася заарештувати всіх місцевих послідовників Фалунь Дафа й жорстоко катувала її, щоб отримати їхні імена, але вона відмовилася що-небудь сказати. Один з офіцерів сказав, що Сун Чжумей була «дуже міцною».

У трудовому таборі, куди відправили Сун, вона переносила нелюдські знущання. Її позбавляли сну понад 20 днів. Охоронці на шість годин мотузкою туго зв’язали їй схрещені в лотос ноги, а щоб посилити біль, ще і стали на них. Вона не відмовилася від практики Фалунь Дафа, попри те, що з нею робили. Так, витримавши сорок місяців жорстоких тортур, Сун вийшла з трудового табору з гордо піднятою головою.

Сумлінна, наперекір переслідуванню

Сун повернулася в занедбаний дім. Вона стійко долала всі труднощі, надихаючи чоловіка, який перебував у розпачі від пережитого нею. Разом із чоловіком і місцевими практикувальниками вони відновили свій будинок, і з кожним роком їхнє становище поліпшувалося.

Сун старанно практикувала сама й водночас тісно співпрацювала з місцевими практикувальниками. Вона координувала співучнів у моєму районі, допомагаючи Вчителю у Виправленні Законом.

Сун співпрацювала з іншими практикувальниками в роз’ясненні правди, розвішуючи тисячі плакатів і поширюючи матеріали з інформацією про Фалунь Дафа.

Якщо практикувальники не справлялися зі своїми проблемами, вони обговорювали їх із Сун, а вона щиро допомагала їм проходити перешкоду відповідно до Фа. Оскільки мій рівень вдосконалення був порівняно низьким, я завжди йшов зі своїми проблемами до неї, вважаючи її своєю опорою. Інші практикувальники чинили так само — ми всі покладалися на неї.

Я допомагав їй записувати й оформляти досвіди її вдосконалення. Їх розмістили на сайті Minghui, а деякі з них упродовж багатьох років публікували в спеціальних випусках Minghui. Тому для мене вона була авторитетом, якого я завжди хотів наслідувати.

Я був украй засмучений її раптовою смертю. У моєму серці було порожньо й неспокійно; мені було важко зосередитися на вивченні Фа. Усе здавалося сном; було відчуття, що вона все ще жива. Вона не мала йти так рано — їй було тільки 59 років.

Я знав, що в мене сильна пристрасть до почуттів, і розумів, що єдиний спосіб позбутися їх — це вивчення Фа. Я посилив вивчення Закону й намагався бути зосередженим. Я знав, що, старанно вивчаючи Фа, зможу позбутися цієї пристрасті й швидко підвищитися.

Вчитися у Фа, а не в інших практикувальників

Я зрозумів, що робив помилки у своєму вдосконаленні. Відхід із життя практикувальниці був, безумовно, не випадковим. Старі сили забрали її фізичне тіло під виглядом гострої хвороби. Чому вони посміли заподіяти їй шкоду? Я зробив серйозну помилку, покладаючись у своєму вдосконаленні на Сун, а не на Фа.

Удосконалення за Дафа — це серйозна справа. Моя прихильність дала привід старим силам забрати її, щоб випробувати нас, практикувальників. Вона була дуже старанною, але все ж померла. Чи вірив я, як і раніше, у Дафа? Чи буду я, як і раніше, практикувати Дафа? Я зрозумів, що відхід Сун був безпосередньо пов’язаний із тим, що я та інші співучні надмірно покладалися на неї.

Особливо в останні роки мені здавалося, що я не можу займатися вдосконаленням без неї. Вона була як транквілізатор, що стабілізує мій настрій; коли виникали проблеми, я йшов до неї. Я покладався на Сун у вдосконаленні, вона була мені опорою і найнадійнішою та найвірнішою людиною з усіх, кого я знав.

Думаючи про це, я зрозумів, що саме так усе й було — я вчився в неї, а не у Фа. Я не прийняв Фа як Учителя та неусвідомлено дав старим силам зелене світло, щоб переслідувати й забрати Сун.

Я зрозумів, що заподіяв шкоду Сун. Хоча вона вирушила в прекрасне місце, але пішла занадто рано й не змогла слідувати за Вчителем до кінця, що дуже сумно.

Особливо зараз, коли період Виправлення Законом добігає кінця, час такий дорогоцінний, а живі істоти чекають порятунку. Якщо практикувальник залишає своє людське тіло й не встигає завершити свою місію з порятунку людей — це дуже сумно, а також це величезна втрата для Дафа.

Старі сили використовують усі лазівки, щоб знищити практикувальників і всіх живих істот. Ми розуміємо, що це вони забирають у практикувальників життя завчасно.

Старі сили скористаються будь-якою лазівкою, щоб знищити нас і живих істот, за яких ми несемо відповідальність. Ми знаємо, що старі сили забирають практикувальників, щоб випробувати нас і перевірити, чи й далі ми рухатимемося вперед. Чи зможемо ми прокласти свій власний шлях? Одним словом, чи можемо ми приймати Фа як Учителя і йти своїм власним шляхом вдосконалення?

Я несу певну відповідальність за ранню смерть Сун. Я погано вдосконалювався. Усім серцем я прошу в неї вибачення: «Мені дуже шкода, будь ласка, вибач мені».

Я хочу нагадати практикувальникам: потрібно приймати Фа як Учителя й усвідомлювати, що занадто небезпечно покладатися на інших. Це був для мене болючий урок.

Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.

Категорія: Думка